Одного дня маленька дівчинка, яка вже не була маленькою, підняла слухавку й дізналася, що прекрасний чоловік смертельно захворів. Як їй пояснили, він пережив інсульт і йому відібрало мову. Батько не міг більше говорити, і ніхто не знав, чи розуміє він те, що говорять йому. Не міг більше всміхатися, сміятись, ходити, обійматися, танцювати й казати маленькій дівчинці, яка вже не була маленькою, що любить її.
Дівчинка приїхала відвідати прекрасного чоловіка. Коли вона ступила до кімнати й побачила його, то він здавався малим і зовсім безсилим. Батько поглянув на неї і спробував заговорити, але в нього не вийшло.
Маленька дівчинка зробила єдине, що могла, – вибралася на ліжко прекрасного чоловіка. В обох з очей покотилися сльози, і вона обвила руками його кволі плечі.
Опустивши голову на батькові груди, вона думала про різне: пригадувала, як добре їм було разом, як завжди відчувала захист і турботу цього прекрасного чоловіка. Її охопив смуток: вона більше ніколи не почує заповітних слів, що завжди були їй за розраду.
І тоді глибоко-глибоко всередині вона почула стукіт батькового серця. Серця, в якому й досі жили і музика, і слова. Попри немічне тіло, серце билося без упину. І поки дівчинка отак лежала, сталося чудо. Вона нарешті почула те, що хотіла.
Слова, що їх більше не могли вимовити губи, вистукувало батькове серце…
Я люблю тебе я люблю тебе я люблю тебе маленька маленька маленька.
Їй відразу полегшало.
Справжнє кохання
Краса без доброчесності – гачок без живця.
Мозес Мендельсон, прадід відомого німецького композитора, був далеко не красень. Невисокий на зріст, із недоладним горбом на спині.
Якось він завітав до одного гамбурзького купця, що мав чарівну дочку на ім’я Фрумтьє. Мозес безнадійно в неї закохався, але дівчину відштовхувала його потворна зовнішність.
Коли настав час прощатися, Мозес набрався сміливості й піднявся сходами до її кімнати, щоб використати останню нагоду поговорити з нею. Дівчина була божественно вродлива, одначе Мозеса засмучувало те, що вона відмовлялася навіть поглянути на нього. Після кількох невдалих спроб розпочати розмову Мозес соромливо запитав:
– Ви вірите в те, що шлюби укладаються на небесах?
– Так, – відповіла вона, втупившись очима в підлогу. – А ви?
– Звісно, – відказав Мозес. – Розумієте, коли народжується хлопчик, Господь на небесах називає ім’я дівчинки, що коли-небудь стане хлопчикові дружиною. Народившись, я теж дізнався, хто стане моєю майбутньою супутницею. Проте Господь додав: «Але твоя дружина буде горбата». Тоді я скрикнув: «Боже, горбата жінка – це ж трагедія. Благаю, Господи, віддай горб мені, а вона нехай стане красунею».
Відтак