ЧОРТІВ ПОСОХ. Родіон Рахімов

залишили дочкам, Зіні і Діні. Однією вісімнадцять, інший шістнадцять. Забоялись вони одні вдома ночувати і прийшли до моєї мами з проханням відпустити мене до них. Мама погодилася. А я зрадів, знаючи, що з ними можна побешкетувати: піжмурки, хованки і всяке таке. Як раз в цей час у нас в гостях була тітонька Хайят і вона, сьорбаючи чай з блюдця, сказала:

      – Хіба тепер вечірки! От раніше були вечірки, що треба. Ми теж ходили. Раніше клубів не було і нам, молодим, було ніде зустрічатися, особливо взимку. Бувало, дізнаємося, чиї батьки в гості поїхали і йдемо домовлятися. І, зібравшись ввечері, що-небудь варимо в складчину. Ось прийдеш зі своїм хлопцем, потанцюєш під гармошку, поспіваєш, в піжмурки з усіма пограєш – весело було. А потім до перших півнів спати лягали покотом, хто де. Звичайно ж, хотілося спробувати. Але перед цим одягнеш троє штанів на зав'язках і затягнеш туго-натуго кожну зав'язку. І ось пихкає твій хлопець цілу ніч над зав'язками, поки всі нігті не обламає. І це лише до перших півнів. І не дай Боже, хтось побачить вранці, засміють. А тепер що? Дівки знімають труси разом з валянками біля порога. А потім плачуть все життя! І куди тільки світ котиться? В самому розпалі гри в піжмурки, коли ловили мене, пролунав стук у двері. Сестри принишкли. Стук повторився.

      – Слухай, – каже мені Діна. – Ти вийди і скажи грубим голосом: «Хто там?» Якщо дадуть відповідь, скажи, щоб провалювали, не то ти їм голови пооткрутишь!

      Я так і зробив, але мені ніхто не повірив і стукіт повторився. Сестрам довелося відкривати. Це були дядя Коля і Зоя, вони зайшли на вогник. Тепер в піжмурки грали вп'ятьох. І коли дядя Коля ловив Зою, цілував в її пухкі губки. Набігавшись, після чаю лягли спати. Я окремо на печі. Сестри удвох. А дядя Коля з Зоєю. Але перед цим дядя Коля відкликав мене за пічку й сказав: