На противагу ранішим стадіям люди проводять дедалі більше часу в кабінетах, розмовляючи одне з одним, скорочують час спілкування із клієнтами чи на виробництві. У військових організаціях ви можете побачити, як це явище виявляється у співвідношенні бойових та допоміжних підрозділів. В організаціях, що надають соціальні послуги, це виявляється у кількості реальних соціальних працівників, що піклуються про сім’ї та дітей на виїзді, на противагу кількості адміністративних соціальних працівників, так само або й краще навчених, які перебувають в офісі. У звіті про прибутки та збитки це виявляється у зростанні загальних та адміністративних витрат як відсотка від доходів порівняно з експлуатаційними витратами як відсотком від доходів. На макрорівні це можна оцінити за зростанням державних витрат як відсотка від ВНП.
Якщо під час стадій зростання суперечки були нестриманими й голосними, тепер люди висловлюють свою думку із боязкою усмішкою, наче кажуть: «Насправді це не так і важливо». Відчуття гострої необхідності більше немає. Люди не заперечують проти тривалих нарад. Коли їх просять відвідати нараду, вони більше не сперечаються й не гніваються. Ніхто не кричить: «Де, в біса, мені знайти час на ще одну нараду?» Атмосфера явно стає формальнішою. Надалі, коли організація старіє, люди приходять на наради, бо хочуть захистити власну територію, а не інтереси компанії. Наради стають місцем для політиканства.
На етапі Пізнього розквіту / Спаду ідеї вислуховуються, але практично ніхто не в захваті від розвідування нових територій. Як і в компаніях на етапі Раннього розквіту, люди досі обговорюють довготермінові стратегії, але в процес ухвалення рішень дедалі частіше просочуються короткострокові міркування.
Ба більше, змінюються центри влади. Владу отримують керівники, що займаються фінансовими та юридичними питаннями, і замість усього, що нова владна група вважає «концептуально неточним мисленням», запроваджується вимірювання. Інтуїція та судження відіграють дедалі меншу роль, тоді як усім керують факти, цифри та формули.
Організації на стадії Пізнього розквіту / Спаду вагаються, чи треба ризикувати. Продажі зростають, але доходи, що їх приносять нові продукти, яких не існувало, скажімо, три роки тому, знижуються. Дуже часто нові продукти не стають справжніми проривами. Це просто певне вдосконалення продукту. Дух підприємництва підупадає. (Детальні прояви цієї поведінки та її причини розглянуто в наступних розділах).
Компанія зісковзує в Аристократизм (наступну фазу життєвого циклу) невловно. Це не супроводжується значними перехідними подіями, як під час руху від однієї стадії зростання до іншої. Від Розквіту й далі рух життєвим циклом – це процес погіршення. Коли організації зростають, вони досягають точок переходу, викидають бруньки та квітнуть. Однак коли організації старіють,