– Ось ви де.
– Так питаєте, ніби ви, Преподобна сестро, від початку не знали, де я, – відізвався техноархеолог.
– Ви думаєте, що я тримаю у голові усі ваші переміщення? – пирхнула Тарасваті.
– Я думаю, сестро, – відкладаючи планшет, пошепки повідомив піфійці Вольск, – що ви тримаєте у вашій чарівній голівці цілу Імперію!
Жриця розсміялась й несподівано поцілувала техноархеолога у чоло.
Теплий слід від цього цнотливого поцілунку він фізично відчув, коли спостерігав, як перетворюється на маленьку зірку, а потім й зовсім щезає між розсипів галактичних світил гігантський лінкор. Корпус скеґера тим часом завібрував, реагуючи на включення маршевих двигунів. Маленький зорельот взяв курс на зловісний Тифон.
Випереджаючи скеґер, до Тифона наблизився й вийшов на орбіту навколо нього тактичний зонд. Його чутливі сенсори почали сканувати кору планети, шукаючи гніздо ґиргів, хоча вчені на «Айн-Софі» одностайно скептично висловились щодо шансу знайти його на «дев’ятій-сороковій».
Перед екіпажем скеґера командор поставив завдання вивчення інформаційного спадку Повзучих Отців та супутніх їм давніх цивілізацій, якщо, зрозуміло, такий спадок на Тифоні знайдеться. Тара-сваті підтримала Зорана, нагадавши, що ґ’орміти віднесли планету, неофіційно найменовану Тифоном, до «заборонених» світів саме з огляду на те, що там зберігались руїни споруд, збудованих Повзучими в кінці Першого циклу розвитку галактичних рас.
– А ще, – нагадала тоді Знаюча, – не забувайте, колеги, що ґирги, які знищили арсенал П’ятнадцятого флоту, прибули туди на борту безпілотного крейсера, що відвідав Тифон. Ми не можемо однозначно стверджувати, що зараження крейсера відбулось саме на цій планеті, але не виключаю того, що «дев’ята-сорокова» може стати кінцем нитки, яка приведе нас до гнізда ґиргів.
– Або просто кінцем, – додав космоаналітик Мо Кирик, зустрівши погляд Тарасваті, відвів очі й поспішив додати: – Невдалий жарт, колеги, вибачте.
Жарт Мо Кирика згадався Вольску, коли екіпаж скеґера отримав перші дані, зібрані зондом з планетарної орбіти.
«Дійсно, не планета, а “просто кінець”», – оцінив він відеокадри, на яких розгортались вкриті щебнем і пилюкою рівнини та попелясті пасма гір, сточені вітрами за ті десять мільярдів стандартних років, що Тифон обертався навколо Мелані.
Планета була старшою за Фаренго. Найстарішим з усіх тих світів, що зустрілись людству за століття космічної експансії. Вона втратила океани, її гірські хребти перетворились на розсипи каміння, мантія охолола, і геологічна динаміка зійшла на нуль. Мертвотну прозорість сухої аргоново-вуглекислої атмосфери не порушувала жодна хмаринка. Лише грандіозні пилові вихорі танцювали над пустелями «дев’ятої-сорокової» свої