Даришь многим улыбку, умна,
Но походка твоя горделива,
Тайным холодом веет она.
Душу прежде отдав без остатка,
Не нашла счастье в мире двоих.
Для меня же ты стала загадкой,
Хоть увидел я лучше других.
И теперь любишь ты осторожно,
Сокровенные спрятав мечты.
Заглянул в них, как было возможно,
Но судьбой мне достались шипы…
* * *
Я боюсь потерять это светлое чудо,
что в глазах твоих влажных застыло
в молчанье,
Я боюсь этой ночи, в которой не буду
прикасаться лицом к твоей розе дыханья.
Федерико Гарсиа Лорка.
* * *
Шепчу слова при встрече,
Целую… обнимаю,
И в зеркале души твоей
Я радость открываю.
Во мне она застыла,
В глазах твоих осталась.
А хочется, чтоб была,
Чтоб вечно продолжалась…
ДВЕРИ ПАМЯТИ
Я вижу, как двери памяти
Сны прошлого вызывают.
Мы в те уголки возвращаемы,
Что наши снега не признают.
Явилось гостем непрошеным,
Вздохнуло шелестом листьев.
Забывшись в траве свежескошенной,
Заполнило и стало близким.
На миг возгорелось пламенем,
Задело крылом ранящим…
И снова зовут двери памяти г
Но я уже в настоящем.
* * *
Встретились – но не узнали,
Июльской болея весной.
Время своё принимали,
Но не позвали с собой.
А потом – растворились где-то,
Скользя по своей кривой,
Неся в себе память лета —
Души наши с тобой.
Ольга Городецкая Ти дав мені відчути силу крил… Знайти себе в загубленних світах себе… Зів'яле листя, мов беззахісна самотність бога… Як дороги вимережують роз'єднаність сердець? В жадібной цеглинній пащі псевдосвіту… Коснусь печали озера в лесу… В ностальгии ранящих ночей… Предчувствия распахивают вечность…
Ольга Городецкая
Вічність. Шлях. Пошук. Віра… Кохання. Надія. Духовність. Політ… Сум…
Це – мої вірші. Моя сутність живе ними і в них. В кожному рядкові – частина того світу, що зветься відчуттям душі, кожній літері – передчуття вільної, незрімої краси і дива, що відкриє перед собою звитяжний дух… Любі мої читачі, вирощуйте у себе за плечіма могутні крила, що ведуть вас дорогою любові у найпрекраснійше, величне і щире Хай ніколи не зламає вас нудьга і втома на шляху до щастя… Щасти вам!
* * *
К. Ч.
Ти дав мені відчути силу крил,
Звільнив мене, дав поштовх до польоту,
І я повірила, що крізь життєві сльоти
Я знов дістануся до сяйва Вічних сил.
Ти дав мені важливе розуміння,
Що є життя – і є політ. љ біль.
А біль – то від дошкульного невміння
Повірити у силу своїх крил.
Ти