– Що це доводить? Хіба вона не могла сама випити снодійне?
– Звичайно, такий варіант теж можливий. Але сучасна наука, на щастя, забезпечила судову медицину великою кількістю незамінних засобів та методів. Один із них полягає в тому, що сьогодні ми можемо дуже точно вирахувати час дії різних лікувальних препаратів та отрут. Ми кілька разів проводили аналіз крові жертви й постійно мали однаковий результат: Александра Війкнер не могла сама порізати вени, оскільки її серце зупинилося внаслідок крововтрати й вона довго була непритомною. На жаль, я не можу надати тобі докладнішої інформації щодо часу – цього наука ще не досягла. Але немає сумнівів у тому, що це вбивство. Сподіваюся, що ви справді зможете розібратися в цьому. Ви маєте не так багато справ з убивствами у вашому районі, чи не так?
У голосі Педерсена звучав сумнів, який Мельберґ негайно сприйняв як критику, спрямовану на нього особисто.
– Так, ти маєш рацію: у нас немає великого досвіду в цьому тут, у Танумсгеде. На щастя, зовсім випадково тут опинився я. Моє справжнє робоче місце – в управлінні поліції Ґетеборґа, і завдяки моєму багаторічному досвіду такої роботи ми, без сумніву, зможемо провести розслідування вбивства й тут. І місцеві поліцейські матимуть шанс побачити, як виконують справжню поліцейську роботу, тож будьте певні: ми швидко розкриємо цей злочин. Повірте моїм словам.
Цим помпезним просторікуванням Мельберґ точно дав зрозуміти судовому лікареві Педерсену, що той розмовляє не з якимось дитям. Лікар завжди удавав важливу персону. Але Педерсен уже виконав свою частину роботи й тепер настав час братися за розслідування професіоналам.
– О, ледве не забув… – У судового лікаря відібрало мову від такого хизування поліцейського, і він розповів про ще дві речі, які вважав важливими. – Александра Війкнер була при надії, на третьому місяці, і вже народжувала дитину раніше. Я не знаю, чи стосується ця інформація вашого розслідування, але завжди краще мати більше фактів, аніж менше, чи не так? – промовив Педерсен.
Мельберґ невиразно пробурмотів щось у відповідь, і вже після кількох формальних фраз вони завершили розмову. Педерсена переповнювали сумніви щодо компетентності поліцейського і його професіоналізму в проведенні розшуку вбивці, Мельберґа – запал та завзятість. Перший огляд ванної було проведено відразу ж після того, як знайшли тіло, але зараз він має простежити за тим, щоб будинок Александри Війкнер оглянули ретельно – міліметр за міліметром.
Він зігрів пасмо її волосся у своїх руках. Маленькі крижинки танули й стікали з його долонь. Він дбайливо злизував воду.
Він притулив щоку до краю ванної й відчув, як холод пронизує шкіру. Вона була напрочуд гарною під льодяним покровом.
Зв’язок між ними був усе ще тут. Нічого не змінилося. Нічого не стало іншим. Двоє такі