Створення свого близького кола
Отримавши «копняка» від Пітера, я захотів почути більше порад про те, як повернути своє життя і свій бізнес на 180 градусів. Я вирішив зателефонувати Грегові Сілу, своєму колишньому керівникові з Deloitte. Хоча в Deloitte в Грега було прізвисько Молоток, я відчував, що зателефонувати і попросити його про допомогу буде цілком безпечно. Грег мав уявлення про мій бізнес і прихильно до мене ставився. Я знав, що він буде радий почути мене не менше, ніж я його.
Грег жив неподалік, у Сан-Франциско, і вже збирався виходити на пенсію. Він пробув моїм безпосереднім начальником усього кілька років. Але він був одним із моїх найпотужніших наставників за весь час роботи в Deloitte. Крім того, я з досвіду знав його звичку говорити прямо.
Коли Грег узяв слухавку, я випалив:
– Грегу, мені потрібна твоя допомога.
Я сильно хвилювався. Урешті-решт, мені не хотілося втратити його повагу, зізнавшись у своїх невдачах. Але ще більше я боявся того, що втрачу ентузіазм, якщо не викладу суть відразу.
– Як тобі відомо, я розвиваю FG, намагаюся зробити її навчальною і консалтинговою компанією світового рівня. По суті, це те саме, що ти збудував і чим керував у Deloitte, тільки в значно менших масштабах. Чесно зізнаюся, мені нелегко, Грегу. Я дійшов висновку, що з мене не дуже добрий менеджер. Я навіть не впевнений, чи хороший із мене лідер. Чому в мене так добре виходить допомагати іншим і так погано – допомагати собі?
Ми порозмовляли хвилин десять, а потім Грег сказав те, що я й очікував від нього почути:
– Кейте, схоже, нам треба пообідати за пляшкою червоного вина.
Я не зміг стримати усмішки: Грег говорив так щоразу, коли треба було вирішити складну проблему. Саме він навчив мене тому, що все, навіть бізнес, залежить від людей і стосунків між ними, а на налагодження стосунків потрібен час.
Отже, ми з Грегом домовилися про зустріч.
«Усе не так уже й погано», – подумав я, поклавши слухавку. Щойно я зізнався у своїх підприємницьких проблемах перед шанованою мною людиною, одним із перших моїх наставників, чию думку і повагу ціную понад усе. Чи важко мені було зізнатися в цьому Грегові? Авжеж. Але я знав, що Грег, як завжди, мене підтримає.
Незабаром після цього мене запросили на вечерю, де я розговорився з людиною на ім’я Боб Керріган. За вечерею Боб згадав про те, що читав мою книжку, і почав ставити досить проникливі питання про мене, про мою філософію і навіть про мій бізнес – питання, які, можливо, комусь здалися б нетактовними. Але, зважаючи на свою ситуацію, я був радий їх почути. Боб, так само як і Пітер, умів із перших же секунд розмови налаштувати людину на невимушений лад – а може, я просто нарешті став готовий дослухатися до того, що кажуть люди.
Я