Тиха Країна. Поема-казка. Александр Александрович Шевчук. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Александр Александрович Шевчук
Издательство: ЛитРес: Самиздат
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 2017
isbn:
Скачать книгу
ж ручні»,– кричали всюди

      Про молодих страшних собак.

      А ті готові за кістяк

      Загризти тих, хто волю має.

      І ось, почувши кров на смак,

      Будь-ко́го зграя загризає,

      Якщо накаже головний.

      Бо в дикунів начальник свій

      З даве́н безпам’ятних існує;

      При ньому й злодій – будь як стій.

      Хоч клепки в голові бракує,

      Та завжди в зграї є вожак.

      Від хижаків до неборак

      Цей атавізм ведеться й нині….

      ХІХ

      Аж ось по-вилізли із тіні

      Володарі скажених псів.

      Вони у Зраді засідали,

      Своєю статтю захищали

      Всю волю гаспидських голів.

      А щоб базікать добре вміти,

      І зло невидимо чинити,

      Безкарно ближніх обдирать,-

      То їх заходились навчать

      Заморські гаспиди прокляті;

      І сиониської печаті

      Тепер не оминуть панам

      (Їх понівеченим родам).

      Тварин усіх кошерна згуба

      Прийшла у вигляді тризуба,

      Як «герб» Країни, де жиєм.

      Та звірі тим не переймались,

      Бо пам’яті давно цурались;

      Хотіли жити без проблем.

      Та як же житимеш без болю

      Якщо свободу, честь і волю

      Свою ти панові віддав,

      І з тим Покликання поклав

      Своє до панської колоди.

      Із тої бісової згоди

      Поганий вийшов результат:

      У пана чорт – як рідний брат,

      А всій звірячій зграї – згуба.

      І матінка Природа люба

      Стоїть окремо від усіх….

      ХХ

      Було б видовище на сміх,

      Коли б не стало так трагічно.

      Навезли псів напівдурних,

      Ті на Галявині Величній

      Поча́ли з мавпами стрибать.

      За те банани роздавали;

      А псів голодних розпоча́ли

      Нечистим зіллям напувать.

      Мавпи́ за те старанно вили,

      А пси і зовсім подуріли

      І шаленіли без вини.

      Бо їм пани усе прощали

      І навіть скарбом пригощали,

      Дарили блазнівські чини.

      Тепер панів тих стало видно.

      Дивитися на них огидно,

      Але святії на словах.

      Патріотизм в товстих вустах

      Аж клекотить в безодні міри.

      Та з їхньої гладкої шкіри

      І жмут волосся не впаде….

      ХХІ

      Життя в Країні ще іде

      Старим шляхом – доси́ть вигі́дно:

      З печери пасовисько видно,

      Живуть тварини де-не-де,

      І взимку жмут трави чима́лий

      Перепадає від Коали

      Усім звіра́м, хто тут жиє.

      Багато хто із них жує

      І зайвий кус на кожне свято;

      Стрижуть із хутра небагато,

      Коли іде розплати час….

      ХХІІ

      Аж, що це, – чи війна у нас?!

      Країну вибухом струснуло

      І димом небо затягнуло,

      В корчах зайшовся весь Майдан,

      Тобто – Галявина. Вулкан

      Низьких подій струснув Країну.

      І