По перше – був в душі добряк,
По друге – не дали б закони;
Та й від чужих Країн прокльони
Були йому не до ладу.
Бо, мовим прямо, на біду
Коалине сімейство нині
Держало з скарбом різним скрині
В отих Країнах, у мінял;
Хоча патріотизм хороший
Не в’яжеться з поняттям «гроші»
(А з тим – «офшори» і «обнал».)….
ХV
По всій Країні ґвалт почався,
Бо хто на Згоду сподівався –
Коала те не підписав.
І в Зраді не один стрибав,
Та сипав до царя прокльони.
Ось глашатаї на корону
Поча́ли кликати дурне.
Бо з рук текло життя масне,
А глашатаї та музики,-
Усі, від мала до велика,
Служили не своїй землі.
Чужі заморські королі
Давно усіх собі купили.
І ті вищали, щоб за вила
Узявсь звірячий весь народ.
І щоб усім щасливо жити ,
То треба поскоріш здійснити
В стіна́х дворця переворот.
"А Згода – подарунок з неба,
Його скоріш завірить треба,
Бо буде горе на Землі.
А так – прийде ́ пора достатку,
Настане ера гри й порядку,
Радітимуть діди й малі…."
А хто її читав, ту Згоду?!
Там йдеться наче про свободу,
Але свободу від кого?
І де це бачені закони -
Чужому пану бить поклони
Задля кредиту одного?!
І щоб нам дали ті кредити,
То треба ціну заплатити:
Дідівську пам’ять загубить.
А як прийдуть чужії па́ни,
Чи не здеруть усім жупани,
Хто краще захотів пожить?
ХVІ
Було багато зауважень.
Але ще більше було вражень
Від кількості потрібних слів,
Що лилися, неначе спів
У вуха тим, хто їм повірив.
І дехто аж поліз зі шкіри
Аби грудьми за Зраду стать.
А щоби зайве не читать, -
То ліпше вірити на слово,
Що прийде всім, обов’язково,
Ота заморська благодать.
Глава 3
ХVІІ
Що бракувало цій Країні…?
Пасись спокійно на рівнині
Та пий водичку із струмка;
У прохолоді рівчака
Від спеки ти знайдеш притулок;
Міцне здоров’я без пігулок
Дане Природою для всіх.
Тепер, неначе як на сміх,
Сидять тварини всі у купі;
Толочать землю як у ступі
На невеличкім «острівці».
І унизу, на всі кінці,
Уже немає і травини;
І за води бодай краплину
На пана треба спину гнуть.
Ще й сіно подадуть несвіже,
Що гумой тхне навдивовижу;
І на роботи поженуть.
Ось вам, барани і корови,
Всі соціальнії умови
Замість привільних полонин.
Та й іншим звірям одробин
Вже небагато залишилось.
І те добро від