Щоправда, ймовірно, ця промова була «доморослою», не дуже стилістично грамотною (мовні тонкощі ніколи не хвилювали Шваба), зате сповненою дотепів і глибокого розуміння життя. Окрім цього, вона справила неабиякий ефект на гостей того вечора, які уособлювали п’ять мільярдів доларів. Після промови гості сиділи мов заворожені, хоча виступ Шваба тривав аж дев’яносто хвилин. Але після того Морґан відвів оратора до вікна і, звісивши ноги з високих і не дуже зручних стільців, вони проговорили ще чи не годину.
Особиста харизма Шваба сяяла на повну силу, але що дійсно важливо – це була повноцінна й чітка програма, складена ним щодо розширення United States Steel. Багато хто намагався зацікавити Морґана створенням «Сталевого тресту» за принципом компаній, які займалися виготовленням печива, дроту, цукру, гуми, віскі, олії та жувальної гумки. Азартний гравець Джон В. Ґейтс наполягав на цьому, але Морґан йому не довіряв. Брати Мури, Білл і Джим (чиказькі біржові спекулянти, які об’єднали дві корпорації – з виробництва сірників і печива) намагались, але так і не змогли переконати Морґана. Елберт Г. Ґері, набожний сільський адвокат, прагнув заохотити Морґана до співпраці, але був занадто непримітним для того, щоб вразити його своєю персоною. Лише красномовство Шваба настільки надихнуло Дж. П. Морґана, що він чітко побачив перед собою результат такої авантюри, а саме створення фінансової корпорації – проекту, який був шаленою мрією багатьох любителів легких грошей.
Організація великих конкурентоспроможних корпорацій почалася ще 20–25 років тому, і тисячі маленьких й іноді не дуже успішних компаній виявили, що об’єднуватись у великі структури надзвичайно фінансово вигідно. У сталеливарній промисловості цей процес розпочався завдяки бізнес-пірату Джону В. Ґейтсу, який на той час уже організував American Steel and Wire Company з мережі невеличких фірм і на пару з Морґаном заснував Federal Steel Company.
National Tube та American Bridge – іще дві фірми Морґана; брати Мури покинули торгівлю печивом та сірниками, аби сформувати «Американську групу» з виробництва бляхи, сталевих обручів і листової сталі, а також National Steel Company.
Але на фоні колосального тресту Ендрю Карнеґі, яким володіли та управляли п’ятдесят три партнери, інші комбінації помітно програвали. Вони могли скільки завгодно об’єднуватися на різні лади, але, навіть разом узяті, ніяк не могли вплинути на організацію Карнеґі, і Морган знав про це.
Дивакуватий старий шотландець так само про це знав. Із вершин свого замку Скібо він спочатку з подивом, а потім з обуренням спостерігав за спробами менших компаній Морґана пробитися в його сферу. Коли ж ситуація стала просто нестерпною, Карнеґі не на жарт розлютився й завдав удару у відповідь. Він вирішив зайнятись тим же бізнесом, що і його суперники.