2010: Друга одіссея. Артур Кларк

де брали участь китайці перед другим етапом Культурної революції,[9] але він чітко згадав самого Чана – маленького жартівливого астронома й екзобіолога, що так і сипав дотепами. Зараз він не жартував.

      – …немов пасма мокрих водоростей, виповзло на сушу. Лі побіг до корабля, щоб прихопити камеру, я залишився на чатах, доповідаючи обстановку по радіо. Воно рухалося так повільно, що людина запросто могла його обігнати. Я був більше захоплений, аніж нажаханий. Намагався здогадатися, що це за істота – щось на кшталт бурих водоростей, фотографії яких я колись бачив у Каліфорнії, – але, як виявилось, я помилявся.

      Маю зазначити, вилізши з води, це створіння втрапило в халепу. Воно не могло вижити при температурі на сто п’ятдесят градусів нижче за температуру його нормального середовища.

      Рухаючись уперед, воно замерзало на ходу, кавалки відвалювалися, тріскаючись, немов бите скло, та попри це, істота просувалася до корабля, немов чорна припливна хвиля, що весь час сповільнюється.

      Я був такий вражений, що втратив здатність ясно мислити і навіть не міг припустити, що воно намагається зробити…

      – Ми можемо йому відповісти? – прошепотів Флойд.

      – Ні, надто пізно. Європа скоро зайде за Юпітер. Доведеться чекати, поки вона знову вийде із зони затемнення.

      – …піднімаючись на корабель, будувало щось на взір крижаного тунелю. Можливо, це його спосіб захищатися від холоду, наприклад, терміти будують маленькі нірки з грязюки, щоб сховатися від сонячного світла.

      …тонни льоду на корабель. Радіоантена зламалася першою. Тоді я зміг розгледіти зігнуті підпорки для приземлення – усе повільно, немов уві сні. Коли корабель почав перекидатись, я зрозумів, що воно намагається зробити, але було вже надто пізно. Ми могли врятуватись, якби лише вимкнули те кляте світло.

      Можливо, це своєрідний фототропізм,[10] біологічний цикл цієї рослини залежить від сонячного світла, що проникає крізь лід. Чи воно могло просто йти на світло, як метелик летить на свічку. Наші прожектори мали бути найяскравіші з того, що будь-коли з’являлося на Європі.

      Потім корабель розломило навпіл. Я бачив, як розколовся корпус, із конденсованої пари утворилася хмара сніжинок, вогні згасли, усі, окрім одного, що розхитувався вперед – назад на висоті кількох метрів від землі.