Брайан теж спробував таку церемонію, і йому стало чітко зрозуміло, що його одне-єдине призначення у житті – подорожувати, тому він зібрав свої лахи у дорогому готелі Ліми, купив наплічника і рушив автостопом до Болівії.
Коли він про це оповідав, мені аж мурашки по шкірі бігали – я чула жахливі історії про гангстерів, які у Південній Америці захоплюють автобуси і забирають у туристів фотоапарати та айпади, вибивають вікна у машинах, що чекають на світлофорі, і беруть за горлянки водіїїв, вимагаючи гаманці та інші цінності.
З Брайаном нічого такого не сталося, як він вважав, це тому, що він чітко знав, чого хотів, і його у цьому охороняв янгол. Під час церемоній аюваски Брайан познайомився з іншими туристами, серед них була одна дівчина з Техасу, вона сказала, що побачила своє минуле життя, у якому вона когось вбила, і, виявляється, вона себе так не любила усе теперішнє життя через те, що боялася собі пробачити. Іншому хлопцю рослина сказала, що він має стати лікарем, і він тепер вчиться у медичній школі, хоча перед тим кинув університет на останньому семестрі.
Брайан розповідав довго, і час знову зупинився. Я записала «Спробувати аюваску» ще одним пунктом свого плану на рік.
– Що робить людей щасливими? – каже Кім. – Зазвичай дуже тривіальні речі – такі як їжа, оточення, стосунки, заняття сексом, пригоди. Уяви собі, чого б ти хотіла від наступного року свого життя, і запиши все це за пунктами. Як тільки ти зможеш уявити, яким буде цей рік, – де ти житимеш, у що вдягатимешся, що їстимеш, чим насолоджуватимешся, – записати 25 пунктів того, чого хочеш досягти, буде зовсім легко, – сказала вона.
Під впливом її слів та плином ментолового диму у мені відкрився нескінченний потік продуктивних думок – формулювання бажань і мрій, які виливалися на папір, сьогодні якимсь особливо гарним почерком.
Як тільки я закінчила писати, я лягла на спину і подивилась на небо. Воно відкривалося переді мною на 360 градусів, я ніколи в житті ще не бачила такого неба – пустого і величезного, заповненого мерехтінням зірок і чорнотою темряви. Воно пульсувало і втягувало мене у свою пісню, воно зупиняло моє серце, заявляючи мені тут і зараз про свою величeзність та безкінечність. «Боже, – видихнула я, – заради такого неба варто жити».
Глава 7
Серфінг
Задзвонив будильник, і я захотіла викинути його з вікна. Була дев’ята година ранку, і за годину нам треба було їхати вперше ставати