Через півгодини ванну було відключено, і Ґейдвіг було шкода, що це задоволення зайняло лише хвилин двадцять, не більше. Одягнувши свої речі – футболку та джинси, – вона знову повернулася до аркуша. Слова про бездоганний вигляд дещо збентежили її, бо вона ніколи у житті не носила вишуканих речей – тільки те, що вона могла собі дозволити купити або позичити на короткий час. Скориставшись пультом, вона знайшла велику шафу для одягу і її розчаруванню не було меж: усе, що вона побачила було старими за стилем сукнями, які нагадували ті розкішні, що одягають на дорогих порцелянових ляльок. І взагалі, бездоганність Ґейдвіг розуміла по-своєму – сучасно, трошки епотажно, сексапільно. Тут нічого було обирати, але умови ставила не вона і довелося коритися вимогам Працедавця В. Нарешті, після тортур вибору, вона поглянула на себе у дзеркало – і ледве не знепритомніла. На неї дивилася величезна порцелянова лялька з намальованим обличчям, яку було одягнуто у рожевий кринолін та ще й не затягнуто корсет. Ґейдвіг могла рухатися, а її відображення у дзеркалі було застиглим і без жодних емоцій на обличчі. Її охопив такий жах, що вона якомога скоріш зняла цей маскарад та почала шукати щось більш привабливіше для себе. В неї не зникало відчуття, що та лялькова Ґейдвіг спостерігає за нею з потойбіччя. Коли вона озирнулася, у дзеркалі вже нікого не було. Нарешті, з усього того мотлоху – усе у тій шафі чомусь було рожеве – вона надягла сукню у зелену клітину з великими манжетами. Вона була закритою та застібалася під горлом. Ґейдвіг важко було дихати через те, що денім стягнув її тіло немов корсет, а замість відображення людини перед нею у дзеркалі стояла коричнева великоднева крільчиха у рожевому ковбойському наряді та високих чобітках з великим кошиком у лапах. Це вже було занадто! Над нею глумляться, мабуть ще й з допомогою прихованих камер спостерігають. Шафа почала закриватися, і їй нічого не залишалося, як вийти до кімнати у такому вигляді. Ґейдвіг провела рукою по голові та зітхнула з полегшенням. Ні, то було тільки марення у дзеркалі. Вона залишилася собою.
Саме у той момент сплинув час, який їй було дано на підготовку. Безшумно відчинилися двері з кімнати і Ґейдвіг була змушена залишити її. Вона навіть не встигла отямитися та подумати про можливі питання, як підлога повезла її по темному коридору. Повільний поворот за ріг і униз –