Далі справа діставала несподіваний поворот. «Повстанці» заявляли, що знайшли протоколи допитів звільненого в’язня, з яких випливає, що він здав секрети підпілля. Вони погрожували розстріляти чоловіка за зраду, якщо той не доведе, що не винен, розповівши все, що знає про підпілля. Якщо людину не попереджував хтось із «акторів» – колишніх членів підпілля – вона майже завжди здавала все, що знала. Одразу після допиту, нова група чекістів, знову одягнених у радянську форму, нападала на «повстанців» і знову брала у полон партизана, який уже нічого геть не розумів. Його чекала в’язниця, справжні зізнання лягали у справу, а Сташинський з колегами їхали у Львів на відпочинок[31].
Ігор Купрієнко, куратор подібних «вистав», згодом писав, що його оперативники підготували і розіграли всю п’єсу, мов справжні актори. Сам Купрієнко відіграв важливу роль в епізоді, який змінить життя Сташинського. Усе почалося в червні 1951 року, якраз коли Сташинський залишив лісових братів і пішов працювати в держбезпеку. Того місяця спецзагін МДБ, сформований з колишніх підпільників, встановив контакт з чоловіком, якого чекісти називали «Майським». Його справжнє ім’я було Мирон Матвієйко, він був начальником служби безпеки ОУН-б і від недавнього часу британським агентом.
Британці покладали великі сподіванням на групу Матвієйка. Влітку 1949 року Радянський Союз здобув власну атомну бомбу, через кілька місяців в Китаї перемогли комуністи, і британці з американцями готувалися до можливої війни в Європі. Вважалося, що тільки монополія США на ядерну зброю стримувала чисельно сильнішу Радянську армію в Європі. Захід на випадок війни потребував якомога більше розвідувальних даних про радянський блок. Британська розвідка МІ6 збирало інформацію про радянську армію, її технічні можливості й інфраструктуру. У відповідь на технічну допомогу і припаси британці хотіли контролювати цілу партизанську мережу в Україні. З цією метою 15 травня 1951 року британці закинули Матвієйка в Україну, і ця висадка парашутистів мала бути не останньою[32].
Матвієйко народився в січні 1914 року в австро-угорській Галичині, на момент підготовки до висадки йому було тридцять сім років. У бандерівців його знали під прізвиськом «Усміх», британські інструктори дали йому псевдо «Moоdy». Початковий план передбачав засилання Матвієйка в Україну разом з Бандерою, який мав очолити групу, але за кілька тижнів до початку операції план змінили. Британці не захотіли брати Бандеру, адже в разі провалу операції їх могли звинуватити не просто у шпіонажі проти СРСР, а в цілій змові з метою скинути законний уряд у ключовій радянській республіці і поставити на його місце лідера найбільшої антирадянської організації на Заході. Не хотіли вони й брати відповідальності за безпеку Бандери – надто високі ризики.