– Де мало зірок, – процитував Барр, – а між ними тече холодний космос.
– Це поезія? – насупився Ріос. Вірші видалися йому недоречними цієї миті. – Так чи так, вони з Периферії – з єдиного місця, де я можу вільно битися за славу Імператора.
– І в такий спосіб служити інтересам його імператорської величності і задовольнити власне прагнення узяти до рук зброю.
– Саме так. Але я повинен знати, з ким битимуся. І тут ви можете мені допомогти.
– Чому ви так вирішили?
Ріос неквапом їв тістечко.
– Бо протягом трьох років я відстежував кожен поголос, кожен міф, кожну дрібничку, що стосується чарівників. І з усього архіву інформації, який я зібрав, є лише два окремі факти, що узгоджуються між собою, а отже, є достеменними. Перший – це те, що чарівники приходять з краю Галактики, що навпроти Сивенни. Другий – що ваш батько якось зустрів щонайсправжнісінького чарівника і розмовляв із ним.
Старий сивеннець дивився на нього незмигно, і Ріос продовжив:
– Вам краще розповісти мені все, що знаєте…
Барр задумливо відповів:
– Було би цікаво розповісти вам деякі речі. Це буде мій власний психоісторичний експеримент.
– Який експеримент?
– Психоісторичний. – На обличчі старого з’явилася неприємна посмішка. Потім він рішуче додав: – Краще випийте ще чаю. Розмова буде довгою.
Він вмостився на м’яких подушках крісла. Світло від стін набуло відтінків рожевого та кольору слонової кістки, і навіть дещо злагіднило суворий профіль солдата.
Дуцем Барр почав:
– Мої знання – це результат двох принагідних факторів: я є сином свого батька і уродженцем цієї країни. Все почалося понад сорок років тому, невдовзі після великої різанини, коли мій батько був вигнанцем у лісах на півдні, а я – стрільцем в особистому флоті намісника. Це, до речі, той самий намісник, який наказав вчинити цю різанину, а згодом помер такою страхітливою смертю.
Барр похмуро усміхнувся і продовжив:
– Мій батько був патрицієм Імперії та сенатором Сивенни. Його звали Онум Барр.
Ріос нетерпляче втрутився:
– Я дуже добре знаю обставини його вигнання. Можете не вдаватися у подробиці.
Сивеннець проігнорував його слова і продовжив:
– Під час вигнання до нього прийшов мандрівник, купець із краю Галактики. Це був молодий чоловік, який говорив із дивним акцентом, нічого не знав про недавню історію Імперії і мав власне силове поле.
– Власне силове поле? – пильно глянув на нього Ріос. – Ви говорите дивовижні речі. Наскільки потужним має бути генератор, щоб він міг ущільнити поле до розмірів однієї людини? О Велика Галактико, та невже він возив із собою п’ятдесят тисяч міріатонн ядерного палива у маленькому візочку?
Барр тихо сказав:
– Це і є один із тих чарівників, про яких ви чуєте поголоси, історії та міфи. Цю славу нелегко