Приміром, саме «дякуючи» Дідькові людина плюється та харкається, а також з її тіла виходять «нечистоти». Так, за легендою, записаною на Слобожанщині, Бог зліпив людину з глини, поставив її коло тину сушитися, а сам полетів на небо за душею. Чорт, побачивши, яка людина гарна, із заздрощів обплював і обхаркав її. Повернувшися з неба та побачивши людину обпльованою, Бог заховав нечистоти всередину, а тоді вдихнув у людину душу: «…Диявол людину всю обплював, обхаркав. Бачить Бог своє творіння покрите нечистотою, й вивернув його так, що всі нечистоти опинились у середині, а тоді вдихнув у нього душу. І стала людина зовні чиста, а всередині повна всілякої скверни».[5]
Українські селяни. К. О. Трутовський
Схожі вірування знаходимо й у «Трудах…» П. Чубинського: «Сотворил Бог человека из земли и пустил его по свету. Первый человек был очень красивый, а дьявол неуклюж. Вот и начал он завидовать красоте человека. Выбрав удобное время, дьявол пришел к человеку и оплевал его. Бог сжалился над оплеванным, и всю слюну, покрывавшую человека, вложил в его внутренности. С тех пор и плюет человек, и все-таки всего не может выплевать».[6]
З тих таки «Трудів…» П. Чубинського дізнаємося, що деінде вірили, нібито людину взагалі зробив саме Сатана, а Господь благословив та вдихнув душу: «Человека Сатана слепил изглиныи сделал его так удачно, что Господу Богу стоило только благословить и дать ему живую душу. Когда сатана слепил человека, то поставил его стоймя, а потом оплевал еговезде-везде. От этого теперь человек плюет и кашляет».[7]
На підтвердження цього вірування священиком та збирачем етнографічних цікавинок М. Грушевським на Південній Київщині (щоправда, у жартівливій формі) було зафіксовано таке: «як дитина де розкричиться, чи коло церкви чи коло хати, то вже мати й нарікає: І! Хто вас і видумав, то й не добрий чоловік». Це часто не од одної матері приходиться чуть у слободі. Часом короче котра скаже: «Лихий вас і видумав».[8]
Переглядаючі народні легенди, важко не помітити, що основним матеріалом для створення людського тіла найчастіше виступають земля і глина: «чоловіка Бог зробив із землі»; «Бог узяв глини і став ліпити людину за образом Своїм і подобою» – читаємо у джерелах.
Чумак. Ілюстрація до повісті Марка Вовчка. К. О. Трутовський
Зупинимося дещо детальніше на цих природних компонентах та їхній символіці в народній культурі.
Дослідники давно звернули увагу, що земля в обрядах досить часто виступає евфемізмом жіночого лона. Земля, як і жінка, виношує в утробі зернину-дитину, а потім народжує її. Навіть термін «зародок» може означати рослину й дитину в утробі. Вірування в те, що матеріалом для творення людини виступала земля, зафіксовано у багатьох народів світу.
М. Грушевський наприкінці ХІХ століття фіксував вірування, що «діти можуть бути із землі. В землі є ото «дух земляний»,