– Так і говорить? – посміхнувся Тей.
– Точнісінько так! Тихше, воно навіть говорить на кому. На сусідці Айні. Хоч вона й товста, як отой старий дуб, і неповоротка як ведмідь, та все ж дружиною буде гарною та…
Форо не договорив, бо Тей ухвативши велику палицю, погнався за ним по лісі. Хоч Форо був не худим, та бігати вмів швидко. Тей так і не зміг його наздогнати. Лише слухав його веселий регіт, та сміявся сам, доки суворий погляд Зуфа не зупинив їх обох.
– На сьогодні досить! – сказав він. – Дерева занадто мокрі від дощу, та й вечоріє швидко. Продовжимо завтра вранці.
Емби мовчки побрели з лісу.
– Дядьку Зуфе, адже скоро свято примирення, чи будете ви цього року розповідати майбутнє? – запитав Форо, йдучи поряд з чаклуном.
– Що ти хотів би знати, чого не знаєш?
– Цікаво як доля складеться, скільки дітей буде, ще щось…
– Якщо розуму наберешся, то станеш добрим ембом: чоловіком та батьком. А коли ні, то ніякі пророцтва не допоможуть.
Форо замовк і насупився.
– Так, за два тижні свято примирення, – продовжував старий, – приходьте обоє, а ти Тею і Сіду приведи, обов’язково!
Тей погоджуючись махнув головою, а потім пригадав минулорічне свято. Цього дня емби не працюють. Вони збираються на галявині біля самого підніжжя гори, запалюють вогнища. Чаклун читає молитви, і кожен з ембів просить пробачення у того кого образив, а ще дякують лісу, річці, за використання їх дарів. Миряться навіть ті, хто довго не спілкувався, тримаючи образу.
Самою цікавою частиною свята є пророцтво. Жінки виконують ритуальний танок навколо вогнища, а чаклун скликає на допомогу духів, і розповідає майбутнє тому хто просить про це.
– Тею, коли Беш прийде на свято і буде просити тебе пробачити його, ти це повинен будеш зробити, – проказав Форо, коли вони зосталися самі. Тей поглянув на друга і зрозумів, що ця думка ще не приходила йому у голову. Саме словосполучення «пробачити Беша» здавалося неможливим.
– У такому разі мене на святі не буде.
– І чому я досі не знаю, що між вами трапилося? – з запалом запитав Форо. – Ти мені не довіряєш чи що?!
– Вибач, мабуть я давно повинен був тобі розповісти. Це дуже болюча для мене тема. Гаразд, пам’ятаєш Лое? Кілька років тому ми зустрічалися з нею.
– Так, звичайно. Вона красуня!
– Саме так. Вона не просто красуня, для мене вона була найкращою. Та на жаль, не тільки для мене. Між нами весь час стояв Беш. Ми навіть билися кілька разів через це. Він слабший, тому мене боявся. А коли Лое подарувала мені кришталеву троянду, символ її чистого кохання, я заспокоївся. Адже вона обрала мене, що ще може нам заважати?! Ось тут я дуже помилявся. Беш викрав у мене троянду і повернув їй, збрехавши, що це я йому віддав квітку. Ну розумієш, ніби саму Лое?
– Та він злодій! – закричав Форо.
– Зовсім скоро родина Лое поїхала з Лешти, ніхто не знає куди.
– А