– У мене на дев’яту ранку призначено зустріч у «Пруденційному центрі»[65] з представниками «Бенкерз інтернешенал»! Рівно о дев’ятій годині! Я правомірно забронював собі місце на рейсі цієї авіакомпанії і не маю наміру запізнюватися на мою зустріч! Я бажаю отримати відповіді на три питання: хто, поки я спав, санкціонував незаплановану посадку цього лайнера; де було зроблено ту посадку і чому її було зроблено!
– Ви коли-небудь дивилися «Зоряний Шлях»?[66] – зненацька запитав Нік Гопвел.
З прилитою до лиця злою кров’ю Під Горло різко обернувся. Вираз його проказував, що він вважає цього англійця безперечно божевільним.
– Про що це ви таке збіса патякаєте?
– Чудесна американська телепередача, – сказав Нік. – Науково-фантастична. Дослідження чужих нових світів, як той, що, вочевидь, існує у вашій голові. І якщо ви, клятий ідіот, зараз же не заглобите вашу пельку, я продемонструю вам своє володіння знаменитим Вулканським усипляючим придушенням містера Спока.[67]
– Ви не можете говорити зі мною таким чином! – наїжачився Під Горло. – Знаєте, хто я такий?
– Звичайно, – кивнув Нік. – Ви зловредне дрібне мудило, яке переплутало свій посадковий квиток на цей літак з документом, що оголошує вас Гранд-Великим Цабе Творіння. А ще ви жахливо наляканий. Це не зашкодить, але ви постали на заваді.
Обличчя парубка Під Горло вже так налилося кров’ю, аж Браян почав побоюватися, що в того зараз вибухне голова. Давно він дивився якийсь фільм, де так трапилося. У реальному житті йому не хотілося такого побачити.
– Ви не можете говорити зі мною таким чином! Ви навіть не американський громадянин!
Нік Гопвел рухався так швидко, що Браян майже не бачив, як це відбулося.
Ось лише щойно чоловік у светрі під горло кричав Ніку в обличчя, тимчасом як Нік розслаблено стояв поруч Браяна, опустивши руки собі вздовж стегон у напрасованих джинсах. А вже за мить ніс містера Під Горла міцно впіймався між великим і вказівним пальцями Нікової правої руки.
Під Горло спробував вирватись. Пальці Ніка стислися… а потім злегка крутнулася його рука, тим порухом, яким людина затягує шуруп або заводить будильник. І Під Горло заревів.
– Я можу його зламати, – ласкаво промовив Нік. – Нема нічого легшого у світі, повірте мені.
Під Горло спробував смикнутися назад. Його руки безпорадно ляпали по Ніковому передпліччю. Нік крутнув знову, і Під Горло знову заревів.
– Не думаю, що ви мене почули. Я можу його зламати. Ви це розумієте? Подайте знак, якщо розумієте.
Він утретє крутнув Під Горлу носа.
Під Горло не просто заревів цього разу, він заверещав.
– Вау, нічого собі, – озвалася поза ними та дівчина з причмеленим виглядом. – Тут комусь тхне.
– Я не маю часу на обговорення ваших ділових зустрічей, – ласкаво проказував Нік до Під Горла. – Так само, як не маю часу на врегулювання чиєїсь