Диявол у Білому місті. Ерік Ларсон

взяв слово Ґейдж. Він виголосив піднесену промову про блиск майбутньої виставки й необхідність поважних гостей у цій святковій залі подумати спочатку про виставку, а потім уже про себе, адже тільки самовідданість принесе успіх майбутній виставці. Йому схвально й активно аплодували.

      Наступним говорив Бьорнем. Він розповів, як уявляє собі Всесвітню виставку, й підкреслив рішучу налаштованість Чикаго втілити цей проект. Він також закликав до спільної самовідданої праці. «Панове, – проголосив він, – 1893 рік стане третьою знаменною датою в історії нашої країни. На благо двох попередніх – 1776 і 1861 років – працювали всі істинні американці, тож нині я знову закликаю вас до великого служіння!»[190]