Скажімо відверто, що мав на увазі святий Павло, коли говорив про те дзеркало з загадкою. Він мав на увазі, що ми повинні приймати все на віру. Якщо наша віра сильна, то ми потрапимо в рай і все зрозуміємо, коли вже будемо там. Неначе життя – це анекдот, а рай – те місце, де нам нарешті пояснять космічний кульмінаційний момент.
У залі тепер лунали притишені жіночі схлипування й виразніший чоловічий буркіт незгоди. Але на ту мить ніхто не вийшов із церкви й не підвівся, щоб сказати преподобному Джейкобзу, щоб замовк, бо він надто далеко зайшов у своєму блюзнірстві. Люди ще не оговталися від шоку.
– Коли я втомився досліджувати на позір химерні й часто-густо страхітливо мученицькі смерті невинних, я придивився уважніше до різних гілок християнства. Друзі, це жах! Ви собі не уявляєте, скільки їх! Ціла Вежа доктрин! Католики, єпископали, методисти, баптисти – як радикальні, так і нерадикальні, – церква Англії, англікани, лютерани, пресвітеріани, унітарії, свідки Єгови, адвентисти сьомого дня, квакери, шейкери, греко-католики, православні східного обряду, шілоїти – про них не можна забувати – і ще півсотні інших.
Тут, у Гарлоу, у нас усіх спарені телефонні лінії, і мені здається, що найбільша з цих ліній – релігія. Ви тільки подумайте, які завантажені, напевно, лінії, що з’єднують нас із небесами, у неділю вранці! Кожна церква з тих, які проповідують учення Христа, вважає, що в неї окрема лінія з Всевишнім. А це ж я ще не згадував мусульман, і євреїв, і теософів, і буддистів, і тих, хто молиться на саму Америку так само ревно, як вісім чи дванадцять кошмарних років німці молилися на Гітлера.
Після цього люди почали вставати й виходити. Спочатку дехто з задніх рядів, з опущеними головами і зсутуленими плечами (неначе їх відшмагали), а за ними ще і ще. Та преподобний Джейкобз, здавалося, цього не помічав.
– Деякі з цих численних течій і конфесій мирні, та найбільші з них, найуспішніші з них, було змуровано на крові, кістках і криках тих, хто мав нахабство не схиляти голови перед їхнім уявленням про Бога. Римляни віддавали християн на розтерзання левам, християни розчленовували тих, кого вважали єретиками, чаклунами чи відьмами, Гітлер мільйонами приносив євреїв у жертву фальшивому богу расової чистоти. Мільйони людей спалили, застрелили, повісили, замучили, отруїли, стратили на електричному стільці й віддали на шматування собакам… і все це в ім’я Бога.
Моя мати доволі гучно схлипувала, але я на неї не озирався. Не міг. Я закляк на місці. Від жаху, звісно ж. Мені було лише дев’ять. Але заразом у душі я відчув паростки якоїсь дикої радості, відчуття, що нарешті хтось розказує мені щиру, неприкрашену правду. Якась частина мого єства сподівалася,