Якби Піт Сіммонс зараз, замість кімарити, дивився надвір, водія побачити він би не зміг. Машина була заляпана болотом, і по лобовому склу розмазана грязь. Що було доволі дивно, оскільки дощу на півночі Нової Англії не траплялося вже понад тиждень і автомагістраль була абсолютно сухою.
Машина завмерла трохи віддалік на проїзді під захмареним квітневим небом. Барила, які вона збила, припинили котитися. Водійські двері висіли прочиненими.
2. Даґ Клейтон («Пріус» 2009)
Даґ Клейтон був страхувальним агентом із Бенгора, який прямував у Портленд, де в нього був заброньований номер у готелі «Шератон». Він сподівався потрапити туди щонайпізніше під другу годину. Це залишало вдосталь часу для післяполуденного сну (розкіш, яку він рідко міг собі дозволити), перед тим як шукати собі вечерю на Конгрес-стрит. Завтра рано-вранці він мусить з’явитися до Портлендського конференц-центру, отримати бейдж і приєднатися до чотирьох сотень інших агентів на конференції, що називається «Пожежа, Ураган та Повінь: страхування від катастроф у двадцять першому столітті». Проїхавши повз знак «82 Миля», Даґ наблизився до власної катастрофи, яка не мала нічого спільного з темами конференції в Портленді.
Його валіза і портфель лежали на задньому сидінні. У виїмці ковшеподібного пасажирського сидіння лежала Біблія (версія короля Джеймса; Даґ вважав зайвим мати якусь іншу[33]). Даґ був одним з чотирьох проповідників без офіційного духовного сану в церкві Святого Спасителя, і, коли надходила його черга проказувати проповідь, він любив називати свою Біблію «генеральною інструкцією зі страхування».
Даґ прийняв Ісуса як свого особистого спасителя після десяти років пияцтва, які охоплювали період перед його двадцятиріччям і більшу частину після. Цей завдовжки в десятиріччя запій закінчився розбитою машиною і тридцятьма днями в Пенобскотській окружній в’язниці. Він опустився на коліна в тій смердючій камері розміром як труна вже в першу свою ніч там і відтоді опускався на них щовечора.
«Допоможи мені виправитися», – молився він першого разу і так кожного разу відтоді. Проста молитва, що була віддячена двократно, потім десятикратно, потім сторицею. Даґ вірив, що в наступні кілька років він зросте тисячократно. А що тут найкраще? Небеса чекають на нього в кінці цього всього.
Біблія була замусоленою, бо він читав її щодня. Він любив у ній усі історії, але одну він любив найдужче – її він обдумував найчастіше, – то була оповідка про доброго самарянина. Він проказував проповіді на тему цієї частини Євангелія від Луки кілька разів, і після них паства церкви Святого Спасителя не шкодувала компліментів, благослови їх Господи.
Даґ гадав, це тому, що ця історія така особиста для нього. Священик пройшов повз пограбованого й побитого подорожанина, що лежав край дороги; так само зробив і левіт[34]. А потім хто йде? Огидний ненависник євреїв самарянин. Але саме він виявився тим, хто допоміг,