Піт повитягав дротики й позадкував через велике порожнє приміщення, поки не дістався до чорної позначки на підлозі. Друкованими літерами там було написано: «ЛІНІЯ БІБЕРА». Ставши поза нею, Піт кидав ті шість дротиків разів десять чи дванадцять поспіль. В останній спробі він набрав сто двадцять п’ять очок. Він вирішив, що результат цей доволі добрий. І уявив собі, як аплодують Джордж і Нормі.
Підійшовши до одного з затягнутих сіткою вікон, він задивився надвір, на порожні бетонні острівці, де раніше стояли бензоколонки, і на дорожній рух поза ними. Небагато машин. Він подумав, що, коли настане літо, з усіма тими туристами і літніми подорожніми, там знову буде їзда бампер до бампера, хіба що його тато виявиться правим, ціна на пальне виросте до семи доларів за галон і тоді всі сидітимуть удома.
Що тепер? Він погрався в дротики, він надивився голених пуцьок достатньо, щоб йому вистачило… ну, може, й не на все життя, але щонайменше на кілька місяців, убивств тут не було, щоб їх розслідувати, то що тепер?
Горілка, вирішив він. Ось що буде наступним. Він спробує зробити тільки кілька ковтків, просто аби довести, що може, і таким чином майбутні його хвастощі матимуть отой живий ореол правдивості. А далі, вирішив Піт, він спакує свій мотлох і вирушить назад на Мерфі-стрит. Він постарається якнайкраще, аби його пригоди звучали цікаво – навіть хвилююче, – але по правді, в цьому місці нема нічого особливого. Просто таке місце, куди могли приходити Справдішні Великі Хлопці, щоби пограти в карти, помацатися з дівчатами та не змокнути, якщо дощитиме.
Але горілка… це вже дещо.
Він поніс свою сідельну сумку до матраців і сів (обережно, щоб уникнути плям, яких там малося багацько). Дістав горілку і з дещо похмурим зачаруванням роздивлявся пляшку. У свої десять, ближче до одинадцяти, років він не мав особливого потягу до куштування дорослих задоволень. Рік тому він був поцупив у батька одну сигарету і скурив її позаду «Сьомої-Одинадцятої»[28]. Точніше, скурив половину. А потім перехилився і виблював увесь обід собі між кросівок. Того дня він отримав дрібку цікавої, проте не вельми цінної інформації: квасоля й сосиски, коли вони входять тобі до рота, на вигляд не так щоб аж занадто привабливі, але принаймні смакують добре. Коли ж вони звідти виходять, вигляд вони мають, курва, жахливий, а смак іще гірший. Різка й категорична реакція його тіла на той «Амерікен Спіріт»[29] підказувала Пітові, що ця горілка піде не краще, а можливо, й гірше. Але якщо він не вип’є бодай трішки, будь-яка похвальба стане брехнею. А його брат Джордж має в собі детектор брехні, принаймні коли це стосується Піта.
«Мабуть, я знову виригаю», – подумав він, а потім промовив:
– Добра новина та, що я не буду