«Напав». Клері подумала, що цим словом могли замінити «вбив». Ворон на плечі Годжа тихо каркнув.
– Равенери – машини для розшуку та знищення, – сказав Алек. – Вони діють за наказом чаклунів або могутніх повелителів демонів. Що зацікавило чаклуна чи повелителя демонів у звичайній приземленій родині? – Він глянув на Клері, його очі світилися неприязню. – Якісь ідеї?
– Напевне, це якась помилка, – сказала Клері.
– Таких помилок демони не припускаються. Якщо вони прийшли по твою маму, була якась причина. Якби вона була невинна…
– Як це «невинна»? Про що ти? – тихо спитала Клері.
Питання захопило Алека зненацька.
– Я…
– Він має на увазі, – продовжив замість Алека Годж, – що вкрай незвично для всесильного демона, який може керувати безліччю слабших демонів, зацікавитися справами людських істот. А проста людина не в змозі керувати демоном. Для цього їм не вистачає могутності, хіба що деякі дурні звертаються до чаклунів по допомогу.
– Моя мати не знайома з чаклунами. Вона не вірить у магію. – Раптом дещо спало Клері на гадку. – Мадам Доротея, сусідка з першого поверху, – відьма. Може, демони прийшли по неї, а маму схопили помилково?
Брови Годжа полізли вгору від здивування.
– Під вами живе відьма?
– Як і більшість відьом, вона несправжня, – сказав Джейс. – Я вже з цим розібрався. Немає жодної причини, щоб якийсь чаклун зацікавився нею. Хіба що він хотів викупити її несправну кришталеву кулю. – Він повернувся до Клері. – Чаклунами народжуються, а відьми – люди, що трохи вивчали магію. Але дуже мало з них – справжні.
– Ми знову там, звідки прийшли, – Годж погладив пташку на плечі. – Здається, пора сповістити Конклав.
– Ні! – сказав Джейс. – Не можна…
– Був сенс тримати присутність Клері в таємниці, коли ми не були впевнені, що вона виживе, – сказав Годж. – Та тепер вона видужала і стала першою приземленою, що перейшла поріг Інституту за останні сто років. Джейсе, ти ж знаєш правила щодо того, якщо приземлені дізнаються про Мисливців за тінями. Треба поінформувати Конклав.
– Безумовно, – погодився Алек. – Я можу зв’язатися з батьком і…
– Вона не приземлена, – тихо сказав Джейс.
Брови Годжа знову полізли на лоба. Алек, якого перебили на півслові, так і застиг у здивуванні. У тиші, що запанувала, Клері чула шурхіт крил Г’юґо.
– Не може бути! – сказала вона.
– Може, – сказав Джейс. Він повернувся до Годжа, і Клері побачила, як він схвильовано ковтнув. Цей проблиск нервозності був переконливішим, ніж його слова.
– Тієї ночі біля будинку Клері були переодягнені в поліцейських демони Ду-Шен. Ми мусили пройти повз них. Клері була занадто слабка, щоб бігти, і не було часу ховатися, бо вона б померла. Тому я наніс їй на долоню руну mendelin[7]. Я подумав…
– Ти що, зовсім здурів? – Годж гепнув рукою по столу з такою силою, що Клері подумала,