Кривава осінь у місті Лева. Олександр Шевченко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Олександр Шевченко
Издательство: Фолио
Серия:
Жанр произведения: Исторические детективы
Год издания: 2008
isbn: 978-966-03-4265-1
Скачать книгу
Пасківа не був настільки тактовним, метав громи й блискавки, махав у повітрі добіркою свіжих газет, кожна з яких так чи інакше згадувала про некомпетентність органів… невміння шукати… третю жертву маніяка… серійні вбивства тощо, і питав, навіщо йому це лайно?! Відповіді ні від кого не вимагалося, проте й крові оперативникам ця нарада попсувала добряче. Згадавши про це, Пасків аж скривився – а дзвінок не вгавав, деренчав, віщуючи про прибуття незваного гостя. Сергій нікого не чекав, та все ж мусив відставити «Львівське», що зашипіло на знак протесту, й податися до дверей. Вбраний він був більш ніж вільно: у старі розтягнуті «спортивки» брудно-синього кольору і засмальцьовану сіру майку, та перейматися з цього приводу не збирався. Має він право хоч у себе вдома розслабитися?

      Пасків мешкав у Сихові, спальному районі Львова, де селилися в основному вихідні з навколишніх сіл і полюбляли знімати квартири громадяни сумнівного вигляду та роду занять. Тому відсутність електролампочки в під'їзді була радше правилом, ніж винятком. Утім, задля чистоти сумління Пасків зиркнув у вічко, побачив на сходовому майданчику темний силует великих розмірів і… відчинив.

      – Трясця, – сказав він замість привітання.

      Сокіл у відповідь єхидно фиркнув.

      – І тобі теж добрий вечір, приятелю.

      Пасківу раптом нестерпно захотілося бути зараз у формі. При виконанні. Щоб мати законні підстави бахнути дверима, нічого не пояснюючи, – так, щоб аж луна пішла.

      – Чого тобі треба?

      – Та ось, вирішив старого колегу провідати… дізнатися, як ти тут? Як воно ведеться? – Пильний погляд Сокола так і нишпорив передпокоєм. – Справжнього віскаря приніс. «Джек Деніелс». Хочеш? – Олег простягнув Сергію красиву коробочку із золотими літерами, але Пасків лише скривився.

      – Бійтесь троянців, що дари приносять, – буркнув він. Сокіл зрадів невідомо чому.

      – Дозволь мені увійти, і я швиденько переповім тобі «Іліаду» та «Одіссею», своїми словами. Будеш знати, що боятися слід данайців. У дерев'яному коні.

      – Один хрін. – Та, усвідомлюючи, що виходу в нього немає і Олег так чи інакше дістане його, Сергій приречено посторонився, пропускаючи старого товариша до вітальні, що слугувала також спальнею, їдальнею та кабінетом. Квартиру Пасків мав однокімнатну і вважав за щастя, що після розлучення лишився з такою, бодай крихітною, але власною житлоплощею. Футболісти в телевізорі вже завзято гасали зеленим полем, однак Сокола, вочевидь, цікавила інша гра. Він поставив своє віскі на журнальний столик, де видихалося пиво, а сам, не чекаючи запрошення, вмостився на канапі біля крісла.

      – Склянки є?

      – Так, сер, почувайтеся, як удома, – в'їдливо припросив Сергій.

      – Годі тобі, прошу. Ми ж не вороги.

      – Але й друзями вже давно не пишемося. Хіба ти не тому пішов з відділка? Бо твоїм нерозкритим талантам стало затісно в нашому бидлячому колективі? Втім… добре. – Пасків махнув рукою й почалапав на кухню.

      Склянки