Росія теж вирішила не відставати від Європи та Америки в цьому питанні. Ліфти, подібні до знайдених у Геркуланумі, невідомий майстер побудував ще за часів правління Петра І. У Петергофі, наприклад, обідній стіл «ходив» між першим і другим поверхами. А Кулібін 1795 року розробив гвинтові «підйомні та спускові крісла». Вони були встановлені в Зимовому палаці і рухалися завдяки зусиллям слуг чи тварин.
На зміну паровому пристрою прийшов більш досконалий гідравлічний. Його автором став Вільям Томпсон, винахідник пневматичних шин. Нова конструкція вперше вступила в експлуатацію 1845 року. А в 1852-му за масовий випуск ліфтів узялася компанія Otis. Її «батько», Елайша Грейвс Отіс, винайшов ліфт, що побив усі рекорди безпеки: він мав нове гальмо і не падав униз навіть у тому випадку, якщо відривалися троси. До речі, Отіс у 1854році проводив демонстрацію свого винаходу. Рекламний трюк був видовищним: у виставочному залі Нью-Йорку між двома опорами висотою 12 метрів встановлювали ліфт. На нього навантажували бочки, а потім на платформу ставав сам Отіс. Ліфт за допомогою парової машини підтягали нагору, і асистент винахідника за командою боса… перерубував канат мечем. Підйомник, звичайно, летів униз, але вже через пару метрів спрацьовувала автоматика і падіння припинялося. Минуло ще три роки, і фірма Otis змонтувала перший пасажирський ліфт у магазині на Бродвеї. З першого на п’ятий поверх підйомник йшов зі швидкістю 20 сантиметрів на секунду. Водночас в ліфті могли перебувати п’ятеро осіб. Отіс винайшов ще одну конструкцію підйомника – гвинтову. Вона стояла протягом 16 років у готелі «П’ята авеню». Але ця новинка виявилася надто повільною й незручною. До того ж коштував гвинтовий ліфт дорого.
З того часу з’явилося багато фірм, які створювали безпечні і зручні конструкції. Та лідерами на світовій арені так і залишилися Otis, Kone і Schindler. Остання компанія була заснована в Люцерні в 1874 році інженером Робертом Шіндлером.
Коли почалося будівництво хмарочосів, в них стали монтувати ліфти без канатів. Гідравлічна конструкція давала змогу кабінці рухатися у 20 разів швидше, ніж ходив ліфт Отіса. Але… Куди ж ти подінешся від того «але»! У той час для гідравлічного циліндра під фундаментом будівлі доводилося копати шахту такої ж глибини, як висота самого будинку. Та й діяла конструкція на висоті не вище 20 поверхів. Французи взялися ліквідувати недоліки гідравлічного ліфту. Вони змогли знайти рішення, що давало можливість розмістити циліндр горизонтально; до того ж нова конструкція мала систему блоків, через яку пропускався канат, з’єднаний з поршнем та кабіною. Уперше такий ліфт був показаний 1867 року в Парижі, на Всесвітній виставці. А згодом цю конструкцію встановили на Ейфелевій башті.
Перший електричний пасажирський ліфт «народився» в 1880 році. Його авторами стали співробітники німецької фірми «Сіменс і Гальске». Новий підйомник міг піднятися на висоту 22 метри всього за 11 секунд! А електричний ліфт Otis був встановлений в одному з хмарочосів Нью-Йорку