Етикет. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

одним з найскладніших у світі. Його засновником вважають Конфуція (550–479 рр. до н. е.). Але цей мислитель, скоріше за все, лише впорядкував ті ритуали, які існували задовго до його народження, – у своїх творах він неодноразово писав про свою любов до давніх часів, коли все було влаштовано найкращим чином. Етикет («чи») був побудований за доволі простим принципом – нижчі повинні служити вищим: молодші – старшим, підлеглі – начальникам, жінки – чоловікам. Вищі, у свою чергу, повинні були дотримуватися справедливості у ставленні до нижчих. Але на практиці це означало безліч дуже складних ритуалів та церемоній – деякі дослідники нараховували до тридцяти тисяч! Китайський етикет передбачав буквально всі ситуації: як постукати у двері, як увійти в дім, як треба сідати й вставати, тримати чашку з чаєм… На вивчення всіх цих правил діти зі знатних родин витрачали не один рік. Але зовсім не шкодували про змарнований час: за нешанобливе поводження можна було заплатити життям.

      Даоські святі

      Чиновники й придворні намагалися відповідати образу «шляхетного чоловіка», який повинен був поводитись гідно, не порушуючи численних правил і ритуалів, які збереглися з сивої давнини. Наскільки важливим був ритуал для китайської культури, показує ще один приклад з Конфуція: «Янь Юань спитав про те, що таке людяність. Учитель відповів: «Бути людяним – значить перемогти себе і звернутися до ритуалу. Якщо один раз переможеш себе і звернешся до ритуалу, усі в Піднебесній визнають, що ти людяний».

      Конфуцію належить такий вислів: «Якщо особисте поводження тих, хто стоїть нагорі, правильне, справи йдуть, хоча й не віддають наказів. А якщо особисте поводження тих, хто стоїть нагорі, неправильне, то, хоча й наказують, народ не виявляє покори».

      Усі ритуали, які проводилися в столиці, одночасно повторювалися в усіх інших містах і містечках (роль імператора виконували місцеві чиновники). Це сприяло тому, що весь народ відчував себе єдиним цілим, але обмежувало розвиток особистості.

      У Давній Греції та Давньому Римі були свої традиції. Греки цінували акуратність (вони вважали її ознакою ввічливості), доречний жарт. Освічена людина повинна була не тільки вміти добре читати, писати та рахувати, але й грати на якомусь музичному інструменті, прекрасно володіти своїм тілом (греки багато уваги приділяли спорту), елегантно, зі смаком вдягатися. Центром суспільного життя була агора – ринкова площа в центрі міста. Там проходили ділові й особисті зустрічі, обговорювалися новини. Жінка відповідно до звичаїв могла виходити з будинку тільки в супроводі рабів. Рабині несли за господаркою парасольку від сонця, раби – складаний стілець.

      Музи, що грають на музичних інструментах. Розпис давньогрецької вази

      Фрагмент фриза Парфенону: зібрання богів

      До наших днів збереглися відомості про знамениті грецькі трапези – урочисті бенкети. На бенкет зазвичай збиралися друзі, які могли привести із собою своїх друзів чи подруг. Але траплялось