Я буду перший, а ти будеш другий».
16 І я, уздрівши сполотнілий вид,
Сказав: «Чи зважусь, коли й ти стерявся,
Ти ж завжди захищав мене од бід!»
19 І він: «Злощасних репет увігнався
Ізнизу так, що вкрив лице бліде
Тим жалем, що тобі він жахом здався.
22 Але ходім, бо довгий шлях не жде».
Так він сказав та й уступив зі мною
У перше коло, що круг прірви йде.
25 Тут, стежачи за пітьмою німою,
Я не почув ні скарг, ні нарікань, —
Самі зітхання коливали млою:
28 Їх збуджувала туга без страждань
У стовпищі, в якім не розрізняєш
Дітей, жінок, мужів усяких звань.
31 І добрий вчитель мій: «Ти не питаєш,
Це що за духи, на яких глядиш?
То знай, ще поки далі не ступаєш,
34 Що це не грішних душ хисткий комиш,
А ті, хто без хрещальної поради
Не знали, що спасає найпевніш.
37 Їм християнські не лились відради,
Було чуже їм Божество само, —
Я увіходжу теж до їх громади.
40 Це незнання – єдине нам гальмо,
Й ми тим караємось за цю невдачу,
Що без надій жаданням живемо».
43 І жаль узяв, що в Лімбі тут побачу
Я тих, кому пошану всім здаю
За видатні діла й величну вдачу.
46 «Скажи, учителю, скажи, вождю, —
Почав я, щоб зміцнитися у вірі,
Яка являє для брехні суддю. —
49 Невже тут по заслузі чи офірі
Ніхто блаженства не досяг цілком?»
І він на ці слова, і темні й щирі,
52 Відмовив: «Бувши тут ще новаком,
Я бачив, як зійшов сюди властитель,
Звитяжця коронований вінком.
55 За ним звідсіль пішли: всіх прародитель,
Його син Авель, благочесний Ной,
Мойсей, законодавець і служитель,
58 Давид і Авраам, що жив давно,
Ізраїль з батьком і сини численні,
Рахіль, дорожча над усе майно,
61 Й багато ще – і стали всі блаженні.
Узнай одне ти – душі всі людські
До того часу не були спасенні».
64 У згадках про події неблизькі
Ми не лишали прокладати в лісі,
Кажу, у лісі душ, стежки вузькі.
67 Та спогади недовго ці велися
Між нами ще, як смуги світляні
У здолану півкулю тьми влилися.
70 За кілька кроків видний став мені
Освітлений зелений простір луки,
Де сяйвом сяли люди видатні.
73 «О шано й честь мистецтва та науки,
Скажи, хто ці, що доля їх ясна
Й відділені вони в окремі злуки?»
76 І він мені: «Їх слава голосна,
З якою ти ще на землі зіткнувся,
Така, що й в Бога шана їм значна».
79 І голос в той же час мені почувся:
«Вшануємо ж великого співця,
Бо зниклий дух його до нас вернувся!»
82 І по слідах великого сліпця
Нас три величні тіні йшли стрічати,
Нерадісні і несумні з лиця.
85 І добрий мій учитель став казати:
«Он глянь: мечем оперезавши стан,
Іде, мов з пишним почтом, цар багатий, —
88