– Дорогий брате, я прийшов запросити тебе до себе на бенкет. Але приходь сам, без дружини. Вона мене не любить, і веселий бенкет може перетворитися на сумний.
Осіріс, нічого не підозрюючи, пообіцяв прийти. Сет запросив ще кількох злодіїв, які ненавиділи Осіріса не менше ніж Сет.
Увечері прийшов Осіріс до Сета на бенкет, сів з ним та його друзями за стіл, прикрашений квітами лотоса. Бенкет був царський. До столу подавали все: і смачних гусей, і телячі окости, хліб, пироги; глечики з пивом та вином увесь час були наповнені. Перед бенкетом за наказом Сета два раби принесли розкішно оздоблену скриню. Всі захоплювалися її красою, а Осіріс сказав:
– Ти приготував для мене, брате, чудовий бенкет, але що це за скриня?
– Любий брате, – відповів Сет, – цю скриню я приготував для подарунка. Із превеликим задоволенням я подарую її тому, кому вона підійде за розміром.
– Ходімо спробуємо! – вигукнув один з приятелів Сета і відразу ж ліг у скриню, але він був дуже високим – скриня йому не підійшла. Всі гості примірялися до скрині, і лише Осіріс зміг уміститися в ній без будь-яких зусиль. Тої ж миті Сет та його посіпаки кинулися до скрині, зачинили її, забили великими цвяхами і запечатали розплавленим свинцем. Після цього винесли скриню з Осірісом на пустельний нільський берег і кинули в річку. А потім повернулися до зали, і бенкет перетворився на святкування перемоги над Осірісом. Марно Ісіда розшукувала Осіріса. Річка винесла скриню до моря через гирло Танітик, яке було для єгиптян прокляттям. Загинув Осіріс у віці 28 років.
Коли скриня потрапила до моря, води Нілу почали випаровуватися, сонце жадібно висмоктувало з нього всю вологу. Колодязі висихали, рослини гинули, і земля тріскалася від спеки. Тоді Ісіда зрозуміла, що добрий бог Осіріс покинув Єгипет. Але ж вона не знала, як – сушею чи водою, не знала, навіщо він це зробив. Тільки серце підказувало, що скоєно страшний злочин.
Вона розпитувала торговців, які переїжджають з місця на місце зі своїм товаром, розпитувала мудрих старців, але ніхто нічого не знав. Одного разу прийшла вона на берег Нілу і стала дивитися, як граються діти. Прислухалася вона до їхніх розмов – і почула дивні речі.
Діти розповідали про розкішну золоту скриню, яку четверо чоловіків кинули до Нілу. Ісіда розпитала дітей, і тоді вона зрозуміла, що сталося. Вона зрозуміла, хто задумав таке страшне злодіяння. Заплакала Ісіда і пішла розшукувати скриню з тілом Осіріса.
Розшуки Осіріса
А тим часом морський прибій відносив скриню, гойдаючи її на хвилях і вдень під пекучим сонцем, і вночі, коли на блискучій кришці скрині відбивалося мерехтіння далеких зірок. Так скриня допливла до плаского узбережжя неподалік міста Бібл. Там хвилі підхопили її і викинули на порослий чагарями берег.
Зарості, куди потрапила скриня, відразу ж відчули близькість Осіріса, його чарівні родючі сили. Вони почали рости, і росли, доки не оточили скриню зусібіч і не оповили її, наче пальці, які ухопили камінь. Гілля