I
Міфи давнього Єгипту
Основними джерелами для вивчення єгипетської міфології є різноманітні релігійні тексти: гімни та молитви богам, записи поховальних обрядів у гробницях. Найважливіші з них – «Тексти пірамід» (XXVI–XXIII ст. до н. е.) та «Тексти саркофагів» (XXI–XVIII ст. до н. е.).
Єгиптяни називали свою країну Кеме (Чорна), Дві Землі, Дві Країни, Обидві Країни, Береги Гора. Пустелю вони називали Червоною Землею, а море – великим зеленим.
Єрогліфи, знаки давньоєгипетського письма, виникли близько 3000 років до н. е. і використовувалися до IV ст. н. е.
Розшифровку ієрогліфів розпочав французький вчений Жан Франсуа Шампольйон, який присвятив цій роботі 20 років свого життя.
Основи єгипетської цивілізації були закладені за 3000 років до н. е., тобто ще до початку писемної історії Єгипту. Саме в цей час відбулися найвидатніші події не тільки для історії Єгипту, але й для всього людства: винахід писемності та політичне об’єднання Єгипту як «Царства Верхнього та Нижнього Єгипту». Ці події супроводжували інші великі досягнення: введення постійного календаря на 365 днів, винахід гончарного круга, початок будівництва з каменю. На думку вчених, саме в цей час створюється і єгипетська міфологія. Звичайно, формуватися вона почала набагато раніше – в VІ – ІV тис. до н. е. В кожній області (номі) складався свій пантеон богів, який уособлювався в небесних світилах, каменях, деревах, тваринах, птахах, зміях та ін. Сам ном також сприймався у вигляді бога чи богині. Так, богинею Гермопольського ному вважалася Унут, яку зображували спочатку у вигляді зайця, потім левиці або змія-урея. Пізніше місцеві божества зазвичай об’єднувалися у тріади-трійці на чолі з богом-деміургом – заступником нома. Головними богами Фів, наприклад, вважалися бог сонця Амон, його дружина, богиня неба Мут та їхній син, бог місяця Хон.
Небо у вигляді корови
Учені висловлюють думку про те, що основні міфологічні образи сформувалися ще в найдавніші часи єгипетської історії. По-перше, це уявлення про первісний океан, з вод якого постав первісний земляний пагорб у вигляді полум’я і породив першу живу істоту (змію, або жука-скарабея, або жабу, або яйце, або квітку лотоса). Друге важливе міфологічне уявлення – це образ неба як корови або бика. Звідки взялося таке дивне, на наш погляд, уявлення? Висловлюється думка, що корова – це образ богині-матері та джерела родючості. Бика шанували ще з глибокої давнини як втілення сили вождя племені, а потім і фараона-царя. Вже на палетці фараон Нармер (близько 3000 р. до н. е.) зображений у вигляді бика, який руйнує фортецю ворога. У Мемфісі, а потім і по всьому Єгипту, чорний бик з білими плямами вважався втіленням бога родючості Апіса. Небозвід уявлявся у вигляді корови з тілом, вкритим зірками, або у вигляді жінки богині Нут, яка, зігнувшись