Вулична економіка.
– Пішов нахер, дебіл! – закричала повія і вдарила Рей-Рея в груди.
Рей щось прогарчав і штовхнув її у відповідь, від чого жінка гепнулася на зад.
Першим Джоновим імпульсом було залишатися на місці. Не можна втручатися в чужі розбірки. Так і на той світ втрапити недовго. Так, там була жінка, проте вона працювала на вулицях. Вона могла сама про себе подбати. Принаймні так здавалося доти, доки Рей-Рей раптово не зацідив їй кулаком просто в обличчя.
– Прокляття, – пробурмотів Чіко, який сидів найближче до місця, що раптом перетворилося на ринг. – Навіть не дав їй часу встати.
Джон подивився на свої черевики, що вже просякли водою. Він забув перекрити шланг. За це могло й на горіхи перепасти. Він повернувся до крана, повернув його, спершу забувши, що він перекривається праворуч, а не ліворуч. Згорнув шланг і поклав його на місце. А коли підвів очі, нога Рей-Рея вже описувала в повітрі траєкторію в бік обличчя повії.
– Гей! – вигукнув Джон і повторив: – Гей! – Коли нога влучила в ціль.
Напевно, Джон побіг до них. Мабуть, дорогою вигукнув ще щось, голосно вигукнув і привернув до ситуації ще більше уваги. На той час, коли мозкова діяльність наздогнала м’язову, Джонів кулак болів, наче його вжалив шершень, а Рей-Рей лежав, розпластаний, на землі.
– Якого хріна?! – заволав Арт. На зріст він був метр з кепкою, але це не завадило йому підбігти до Джона впритул і заверещати на нього: – Ти довбана мавпа!
Обидва подивилися вниз. Один зуб Рей-Рея плавав на тротуарі в калюжі крові. Сам Рей-Рей здавався мертвим, але ніхто не опустився на коліна, щоб помацати, чи є в нього пульс.
Поліцейський стояв у дверях. З його грубих чорних черевиків погляд Джона помандрував далі відпрасованою складкою на штанях, не зупинився на кобурі, де велика рука спочивала на руків’ї пістолета, і змусив себе подивитися копу в очі. Лягавий дивився просто на Джона. Він приглушив рацію, і голоси з диспетчерської стихли до шепоту.
– І що тут відбувається?
Джону знадобилася вся його сила волі, щоб одразу ж не стати в позу «півника».
– Я його вдарив.
– Ну ти догрався, виродок! – прогавкав Арт. – Тебе звільнено на хрін! – Він копнув Рей-Рея ногою. – Господи Боже, Шеллі. Чим ти його, бляха, вдарив – кувалдою?
Джон опустив голову і втупився поглядом у землю. О Господи. Не може бути, невже знову доведеться повертатися в тюрягу. Тільки не після всього, що він пережив. Тільки не це.
– Перепрошую, – сказав він. – Таке більше не повториться.
– Авжеж, не повториться! –