Інстинкт убивці. Карін Слотер. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Карін Слотер
Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Серия:
Жанр произведения: Современные детективы
Год издания: 2008
isbn: 978-966-14-5192-5, 978-966-14-5500-8, 978-966-14-5504-6, 978-966-14-5503-9, 978-966-14-5502-2, 978-966-14-5501-5
Скачать книгу
надасть нам право доступу.

      – Декан сказав, що то звичайна формальність.

      – Люди мають схильність змінювати думку після того, як поговорять із юристами.

      З цим Фейт посперечатися не могла.

      – Ми не зможемо зайти в кімнату без ключа.

      Він простягнув руку до свого піджака на задньому сидінні й витяг з кишені поліетиленовий пакет для доказів. Усередині видно було ключ.

      – Чарлі знайшов його в коридорі на другому поверсі. Ми подзвонимо вашому знайомому, коли будемо на місці, та я не бачу перепон для того, щоб спробувати скористатися цим ключем, поки чекатимемо відповіді.

      Фейт пригальмувала на наступному світлофорі. Їй дуже хотілося б знати, що він іще приховує. Її дратувало, що він їй не довіряє, але, зрештою, вона й не давала приводу довіряти.

      – Я знаю, де Тауерс-хол, – зізналася вона.

      – Дякую.

      Руки боліли від того, що надто міцно стискали кермо. Фейт глибоко вдихнула і повільно видихнула повітря. Один за одним розтисла пальці на кермі.

      – Я розумію, що це стервозно з мого боку, але моя сім’я – це заборонена тема.

      – Нормальне прохання і нітрохи не стервозне.

      Він мовчки дивився у вікно, а машина повзла Десятою вулицею до Технологічного. Фейт увімкнула радіо і пошукала звіт про затори. Коли виїжджали на федеральну автостраду, вона подивилася на трасу 75, яка зблизька нагадувала паркувальний майданчик. Щодня цим коридором для виїзду з міста і в’їзду до нього користувалися понад півмільйона авто. Емма Кампано могла бути в одному з них.

      Жителі передмістя виїжджали на траси 75/85, тому на той час, коли «міні» опинився на іншому боці мосту, транспорт порідшав. Фейт виїхала з Десятої вулиці на Фаулер і повела машинку знайомими вулицями, що звивалися крізь усе студмістечко.

      Технологічний інститут Джорджії займав близько чотирьохсот акрів[14] дорогої землі в центрі Атланти. Жителі штату Джорджія могли навчатися безкоштовно завдяки стипендії «НАДІЯ», що фінансувалася з лотерейних коштів, але перепоною на шляху для більшості цих людей були високі академічні вимоги. А фінансовий тягар проживання, купівлі підручників і оплати послуг лабораторій викидав на узбіччя ще більше студентів. Якщо ви були щасливчиком, то одержували повну стипендію, яка заповнювала дірки. Якщо ж ні, то могли хіба що сподіватися, що ваша мати візьме другий кредит на будинок – цього разу під його заставу. У більшості рейтингів вищих навчальних закладів Тех постійно фігурував у десятці найкращих, і його (поряд із університетом Еморі) вважали частиною низки вишів, що належали до Ліги Плюща на Півдні. Тобто після випуску ви могли легко повернути матері борг.

      Фейт повільно вела машину по Теквуд-драйв, бо деякі студенти не розуміли, навіщо потрібна «зебра». Група молодиків заухкала, побачивши білявку за кермом «міні». Поєднання гормонів і природного браку навичок спілкування, притаманного студентам факультетів математики


<p>14</p>

≈1,6 км2.