Твердиня. Максим Кидрук. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Максим Кидрук
Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Серия:
Жанр произведения: Научная фантастика
Год издания: 2013
isbn: 978-966-14-5686-9,978-966-14-6059-0,978-966-14-6055-2
Скачать книгу
У правій руці він стискав коричневий паперовий пакет. Судячи з форми, всередині була літрова пляшка. Мабуть, віскі. Або щось інше, що горить.

      – Друзяко! – в один голос викрикнули Едді з Ленсом. – Ми вже зачекались!

      Нейт був яскравим блондином із закаляним веснянками гостроносим писком. Очі мав кольору зацукрованого меду, колючі й зверхні. Левку він не сподобався з першого погляду.

      – Щось роздобув? – спитав Айк.

      – Тс-с… – Нейт приклав пальця до губ, а потім тихо додав: – А то! – І під столом передав пляшку Айку. В «Samay Wasi» заборонялося приносити і розпивати щось «важче» за пиво.

      – Айку, любий, тільки не треба, як учора, – невдоволено муркнула Меґан.

      – А що було вчора? – зобразив дурника американець. Узяв пакет, поставивши його на стілець собі між ноги. З обгортки виткнулось горлечко, і Левко по пляшці впізнав віскі «Jameson».

      На лихо, саме в цю мить противедмежий спрей опинився біля веснянкуватого Нейта.

      – Що за штука? – Хлопець потягнувся за балончиком.

      – Газовий балончик проти ведмедів, – повідомив Едді.

      – You’ve got to be kiddin’ me![77]

      – Я тобі серйозно кажу, – замахав Едді.

      Побачивши зображення ведмедя, Нейт смикнув бровами. Наступної секунди в його очах заграв шалапутний полиск.

      – Чий це? – Веснянкуватий підняв балончик, стискаючи його, наче гранату, що от-от вибухне.

      – Мій, – потупившися, сказав Калеб.

      – Будь обережний, не сплутай зранку з дезодорантом.

      Дружній вибух реготу.

      – А давайте залишимо його в туалеті замість освіжувача, – підхопила нову хвилю Меґан.

      – Ха-ха-ха!

      – Ото комусь буде сюрприз! – хтось із канадців.

      – А тебе ведмежа морда не насторожує? – Нейт труснув балончиком.

      – Тоді треба замалювати етикетку, – Меґан.

      – Я тобі завтра підсуну замість лаку для волосся.

      Меґан показала Нейту язик:

      – Я не користуюсь лаком для волосся у подорожах, телепню.

      Несподівано до розмови підключився один з товаришів Калеба. Покрутивши в руках рештки упаковки, він надибав цінник:

      – Калебе, ти заплатив за цей лайномет тридцять п’ять баксів? Бодай тебе розірвало, друже!

      – А що? – буркнув Калеб. Йому не сподобалось, як усе повернулося. Зрештою, він не зробив нічого ганебного – надмірна обережність ніколи нікому не заважала. Проте вдіяти нічого не міг. Не його вина, що галаслива компанія завжди знаходить об’єкт для групового висміювання. В іншій ситуації ніхто не звернув би уваги на його балончик.

      – Міг би тиждень не прати шкарпетки, а потім кидатись ними у ведмедя – ефект був би той самий! – набирав обертів Нейт. – Ще й на пральному порошку зекономив би.

      – Через тиждень вони вертатимуться назад бумерангом, Нейте, – пробасив Ленс.

      Новий, ще більший спалах реготу. Едді з Айком не могли заспокоїтися цілу хвилину. Ґрем реготав з усіма.

      – Маєш рацію. – Веснянкуватий


<p>77</p>

Ви мене розводите! (амер.)