Крізь – соломинку – дві школярки – джус.
В кутку – друзяки – підлітки – маджонґ.
Кінь – зі стіни, – мальований, – ірже,
Сідаючи – на стільчик – волохатий —
Під дубом, за яким – томатом – хутір, —
Й дідусь – з ковінькою, що – око – хитро,
Чи – кіт, – не впавши, – верхом – по штахету.
Трави – зелене – мерехтить – волосся,
Де – вдосвіта – хмарина – пролилася.
В бік парку – віддаляється – фальцет.
Спідниця тітки – гнізда – горобців. —
Галака – світ, вибулькує, – лящить,
Викрешуючи – за΄мки – із ніщот.
Й свідомість: юна – відьма – на мітлі
Усесвітів – пласкі – акордеони —
Матерію, що – береги – туманні, —
На – диски – й сфери, – існування – іней.
Що – макотирю[36] небуття – імунну.
Й одразу – папороть, – і серце, – й мозок,
Де – щойно – хаос – скрізь – свої валізи,
З яких – і духи, й ящури – вилазять,
Нових площин – виповнюючи – лузи.
Аж видно: іншу дійсність – розкуйовда,
Що – сам – на колесі складчастім – їде,
Пришвидшуючи – існування – цирк,
Котрим – часами – й просвітків – моцар,
Який – всевиддю – глибший – вміст – і плян —
На – ще – незрушному, – форпости, – тлі. —
Літають – бублики. Кидики[37] – тлум. —
Й – свідомість: юна – відьма – на мітлі.
До потопельника, що – ще – кричить
За маківками[38] – у вінку – правує[39]
Сила – й над тим, яке – давно – травою.
Піском – повітря. Пес – у парку – виє.
Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.
На ратуші – півмісяцем – й плазун,
Як – невимовне – кронами – з низин.
Кипить буття – примружений – казан:
Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.
Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,
Буття – щораз – цупкіш – драговина.
Із калабані – дзвін – задеренчав, —
І – вмить – з кошами[40] – тліну – збирачі. —
Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —
До потопельника, що – ще – кричить.
Крен – у напрямі – півдня
Із циклу «Ненормовані відтинки»
Музей: акваріюм, де – й макроподи.[41]
Пара закоханих – серед – опудал.
Вся ґалерія – з воску – водоспади.
З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.
Міня – квадрати – фауна – і фльора.
В повітрі – весла: крізь стіну – трієри.[42]
На сходах (мармур) – голоси – школярок.
На вході – голуби – Орфей – й ліру
Цементну, – замість – голови – рогач. —
Просто – з-під даху – скапує – сургуч
На кольоровий брухт – уздовж доріжок,
Що – профіль й торс – сегментів