– Чому ви так думаєте? – Андерс Нюгорд обійняв Вібекке за плече.
Це мало кумедний вигляд, тому що рука у нього була коротка, а її плечі досить широкі.
Харрі відкинувся на спинку крісла:
– Статистика. Можна мені закурити?
– Взагалі-то у нас не курять. – Тонкі губи Нюгорда розтягнулись у посмішці.
Харрі запхав пачку назад у кишеню, але помітив, що Вібекке при цьому опустила очі.
– А що ви маєте на увазі під статистикою? – запитав Андерс Нюгорд. – Що примушує вас думати, ніби вона поширюється на цей конкретний випадок?
– Ну що ж, перш ніж відповісти на два ваші питання, я запитаю, чи розбираєтеся в статистиці ви, Нюгорде? Знаєте терміни «розподіл вірогідності», «стандартизоване нормальне відхилення»?
– Ні, але я…
– От і добре, – обірвав його Харрі, – тому що в цьому випадку це і не знадобиться. – Столітня карна статистика всього світу дає можливість стверджувати, що вбивця – саме її залицяльник. Чи, якщо у неї немає залицяльника, той, хто вважав себе таким. Це відповідь на перше ваше питання. Та і на друге.
Андерс Нюгорд пирхнув і прибрав руку з плеча Вібекке.
– Але це ж дилетантство! Ви ж нічого не знаєте про Каміллу Луен.
– Це вірно, – підтвердив Харрі.
– Так чому ж ви беретеся стверджувати?…
– Тому що ви запитали, – перервав його Харрі. – І якщо у вас питань більше немає, можна я спробую задати свої?
Нюгорд збирався щось на це відповісти, але передумав і злісно втупився у стіл. Можливо, Харрі помилився, але йому здалося, що губи Вібекке застигли в ледве помітній посмішці.
– Як ви вважаєте, Камілла Луен вживала наркотики? – запитав Харрі.
Нюгорд різко підвів голову:
– Чому ми маємо так вважати?
Харрі заплющив очі й промовчав.
– Ні, – м’яко і тихо відповіла Вібекке. – Ми так не вважаємо.
Харрі розплющив очі і вдячно їй усміхнувся. Андерс Нюгорд здивовано подивився на неї.
– Її двері були незамкнені, вірно?
Андерс кивнув.
– Вам це не здалося дивним? – вів далі допит Харрі.
– Не особливо. Вона ж була вдома.
– Гм… У вас на дверях простий замок, і я помітив, що ви… – кивнув він Вібекке, – замкнули його, коли я увійшов.
– Вона у нас тепер полохлива. – Нюгорд поплескав співмешканку по коліну.
– Осло тепер не те, що раніше. – Вібекке на мить зустрілася з Харрі очима.
– Це вірно, – погодився він. – І, здається, Камілла Луен теж це розуміла. В її квартирі подвійний секретний замок і ще ланцюжок, тому я вирішив, що вона не з тих, хто вирушає в душ, не замкнувши вхідні двері.
Нюгорд знизав плечима:
– Можливо, поки вона милася в душі, той, що увійшов, відкрив замок відмичкою.
Харрі похитав головою:
– Це тільки в кіно такі замки відкривають відмичками.
– А може, з нею в квартирі вже хтось був? – припустила Вібекке.
– Хто?
Харрі