– А сенс? – запитав кінолог, смикаючи за повідець Івана.
– Бо якщо дама в бікіні не виходила на терасу з цієї лазні, то це дуже й дуже підозріло.
– Звичайно, – шепнула Беата. – Підозрюєш чоловіка?
– Чоловіка я підозрюю з принципу, – сказав Харрі.
– А сенс? – повторив Іван.
– Шукайте чоловіка. Завжди винен чоловік, – видав Харрі.
– Перший закон Холе, – пояснила Беата.
Кінолог Іван по черзі дивився то на Харрі, то на неї:
– А… хіба не він заявив про її зникнення?
– Він, – погодився Харрі, – але однаково шукайте чоловіка. Тому ви з Іваном починаєте працювати не на вулиці, а тут. Придумайте яке-небудь пояснення, але мені треба, щоб ви спочатку перевірили квартиру та горище з підвалом. Добре?
Кінолог Іван знизав плечима і обмінявся пригніченим поглядом з тезком.
Ті двоє на балконі навпроти виявилися на перевірку зовсім не хлопцями, як вирішив було Харрі, побачивши їх із тераси, а дорослими жінками приблизно одного віку. Одна з них була великою любителькою постерів Кайлі Міноуг, а інша носила зачіску-їжак і футболку з написом «Трондхеймський орел». У Харрі не було ніяких доказів того, що вони лесбіянки, але він дозволив собі таке припустити. Розташувавшись у кріслі перед хазяйками зовсім як п’ять днів тому перед Вібекке Кнутсен і Андерсом Нюгордом, Харрі почав розмову:
– Вибачте, що витягнув вас із балкона.
Одна з жінок, що відрекомендувалася Рутою, ригнула, прикривши рот долонею, і відповіла:
– Та все гаразд. Вірно? – Вона ляснула сусідку по коліну.
Чоловічий жест, подумав Харрі, згадуючи при цьому слова психолога Еуне: «Стереотипи зміцнюються, тому що люди несвідомо шукають їх зміцнення». Саме тому поліцейські, виходячи з так званого досвіду, вважають злочинців дурнями. А злочинці вважають дурнями поліцейських.
Харрі коротко змалював співрозмовницям обставини справи, ті здивовано втупилися в нього.
– Звичайно, все скоро з’ясується, але нам у поліції доводиться й такими випадками займатися. Спершу потрібно встановити час.
Жінки серйозно кивнули.
– Чудово. – Харрі зобразив їм «посмішку Холе» – так Елен називала гримасу, яку він робив, коли хотів мати м’який і привітний вигляд.
Рута розповіла, що вони з полудня сиділи на балконі. Бачили, як до пів на п’яту Лісбет і Віллі Барлі лежали на терасі, потім Лісбет увійшла всередину, а Віллі розпалив вогонь. Він крикнув щось про картопляний салат, дружина відгукнулася з кімнати. Потім він теж зайшов усередину і повернувся хвилин через двадцять вже з битками (а, це те вугілля, подумав Харрі). Через деякий час – сусідки зійшлися на п’ятнадцяти хвилинах на шосту – вони побачили, як Барлі телефонує.
– У нас через двір усе чудово чутно, – повідомила Рута. – І ми почули, як інший телефон задзеленчав у кімнаті. По Барлі було помітно,