Несправедливість зробила її злою, а лихо – негарною. Гарними лишилися тільки очі, в яких застиг невимовний сум.
Серце стискалося бачити це бідолашне дитя, якому не було й шістьох років, коли зимового ранку воно підмітало вулицю, тремтячи від холоду під своїм убогим лахміттям і ледь утримуючи величезну мітлу в маленьких, почервонілих від морозу рученятах.
В селі її прозвали Жайворонком. Народ, який любить образні вислови, наділив саме таким прізвиськом крихітне створіння, не більше за пташеня, тремтяче й налякане, яке вставало раніше від усіх і ще вдосвіта з’являлося на вулиці або в полі.
Тільки цей бідолашний жайворонок ніколи не щебетав.
Книга четверта
Сповзання на дно
1. Як було вдосконалено виробництво оздоб із чорного скла
Що ж сталося з матір’ю, тією самою, котра, як вважали в Монфермеї, покинула свою дитину?
Залишивши Козетту в Тенардьє, вона пішла далі своєю дорогою і дісталася до Монтрея-Приморського.
Це було, як ми вже згадували, 1818 року.
Близько десятка літ минуло відтоді, як Фантіна покинула батьківщину. За цей час Монтрей-Приморський змінився. Поки Фантіну все глибше засмоктували злидні, її рідне місто багатіло.
Років два тому в місцевій промисловості відбулася зміна, яка призвела до справжнього перевороту в житті цього провінційного містечка.
З незапам’ятних давен промисловість Монтрея-Приморського спеціалізувалася на виробництві імітацій англійського чорного бурштину та англійських оздоб із чорного скла. Ця місцева промисловість завжди ледь животіла через брак необхідної сировини. Коли Фантіна повернулася в Монтрей-Приморський, у виробництві «чорного скла» відбулася нечувана зміна. Наприкінці 1815 року в місті оселився нікому доти не відомий чоловік, якому спало на думку замінити в процесі того виробництва гумілак на деревну смолу.
Ця невеличка зміна різко зменшила вартість сировини, а це, у свою чергу, дозволило: по-перше, підняти платню робітникам – вигода для краю; по-друге, поліпшити якість виробів – вигода для споживача; і, по-третє, продавати товар дешевше, водночас потроївши прибуток, – вигода для промисловця.
Отак одна цікава знахідка дала аж три результати.
Менш ніж за три роки винахідник удосконаленого процесу забагатів – і це добре; крім того, він збагатив усіх навколо себе – а це ще краще. Він з’явився звідкись іздалеку. Ніхто не знав, хто він такий, де жив і що робив раніше.
Розповідали, що коли він прийшов до міста, у нього було зовсім мало грошей, кількасот франків, не більше.
Саме на цьому мізерному капіталі, використаному для здійснення надзвичайно вдалого задуму, він і побудував свій добробут, а також добробут усього краю.
Розповідали, ніби в той день, коли він, нікому не відомий і бідно вдягнений, з дорожнім мішком за спиною і сучкуватою палицею в руці, прийшов у Монтрей-Приморський – це було в грудні, надвечір, –