Почерк був той же, проте папір та ручка інші.
Дорогий Леве!
Якщо ти ще живий, не у в’язниці й не у божевільні і читаєш цього листа, значить, все йде за планом. Душі мали б уже настільки зріднитися, щоб не заважати твоїй голові мислити тверезо і правильно. Я тебе вітаю з початком великої справи!
Тепер все за порядком. Наберися терпіння і віри. Не підпускай до себе ні на крок метушні, бо вона знищує без докорів сумління. Зразу сприйняти все буде важко, але так є зі всіма героями. Вір мені і читай. Я мушу тебе настроїти на боротьбу, бо знаю, які люди безпомічні без підтримки. Навіть найсильніші.
Пояснювати тобі, що рано чи пізно людина помирає, смішно. Але декілька слів розповісти тобі про душу, яка для пересічної людини є невидимою, мушу і треба. Не всяка душа здіймається в небо, лише легка. Важкі від вчинків душі залишаються тут і гасають неприкаяні, мучачись страшенно. Це і є пекло. Моя душа з тих, що не могла злетіти. Я був катом, про долю земну якого не маю права розповідати, захочеш – сам дізнаєшся. Не так легко, але можливо. Ти маєш нюх на рідкісні матеріали.
Моя душа залишила тіло у львівській ратуші, там і зоставалась до 21.12.2012 року. Саме тоді через шпарину зміни світів можна було спробувати врятувати себе. Я спробував – тепер у тобі. Тепер я – ти. Розумію, що тобі важко і ти волаєш до справедливості, але справедливість полягає в тому, що ти не знаєш, як би тобі було без мене. Візьму ще один гріх на душу і привідкрию тобі секрет: без мене тобі було б дуже, дуже зле. Це свята правда, звідси, зі світу неприкаяних душ, я можу бачити трохи наперед.
Чесно кажучи, Леве, я хвилююсь. Хочеться нарешті побачити небо, набридли мені стіни ратуші й люди з їх смішними проблемами. Допоможи мені, будь ласка. Думки блукають, як привиди. Я подумки написав тобі безліч бездоганних листів, а сів за папір, і все почало розбігатися. Але це, може, й краще. Бо так я ближче до тебе. Ти все зрозумієш.
Тепер до діла. Я стратив сімох людей. Більше не встиг. А зараз налаштуйся почути дивину: мені через тебе треба попросити прощення в їхніх нащадків
(«дивина» була виділена салатовим маркером. Лев ошелешено скочив з крісла. Він налаштувався на війну, на криваву боротьбу за справедливість, а тут якесь плаксиве прощення. Що ж, нехай. Може, й краще, не треба буде брати нових гріхів на нову душу. Нехай… Світ щосекунди займається акробатикою, й так одразу не збагнеш, хто є хто і що є що).
Я розумію твоє обурення, Леве. Проте не тіш себе ілюзіями, легко не буде. Навпаки, буде так, що ти проклинатимеш той день, коли погодився взяти на себе ношу спасителя душ.
Зараз ти прочитаєш договір. З моменту його підписання ти автоматично стаєш на світові ваги душ. Елементарні ваги-гойдалки, як на малюнках гороскопів. У нашому випадку, щоб