– Щодня, вирушаючи на роботу на громадському транспорті, ми не замислюємося, який сьогодні настрій у водія автобуса, тролейбуса або трамвая. А це важливо. Хороший настрій – немає приводу для занепокоєння, поганий – життя може знаходитися у небезпеці, – задумливо сказав Лангре. – Водій автобуса і іншого громадського транспорту схильний до стресових ситуацій, як ніхто інший.
Неадекватні водії на дорозі, зайнята виділена смуга, небажання водіїв поступатися дорогою громадському транспорту, невдоволені пасажири. Якщо до усього цього прикласти можливі особисті неприємності, то до депресії рукою подати. А людина за кермом з депресією – просто бомба уповільненої дії.
– Ви б жахнулися, якби побачили, що в моїй рідній країні робиться з автобусами. – Говорив Стажер. – Чим далі від Москви, тим гірше. Автобуси старі, ні про яку техніку безпеки мова і не йде. Глянеш на автобус в провінції, і волосся дибки встає. У Франції, наприклад таку старизну не можна використовувати для пасажирських перевезень.
– Звучить дійсно жахливо, – перекрутив плечима Лангре.
В цей момент в двір забігли п'ятеро у масках. Відсунувши літнього комісара убік, вони в чотири руки скрутили Стажера, ткнувши того лицем в холодні запорошені сходинки. Стефан охнув від болю, коли заламані руки потягнули вище, до лопаток.
– Навіщо так жорстко?! – Голосно обурився Лангре. – Показали б посвідчення, пояснили, у чому справа, він би пішов з вами. До чого ця вистава?
– Та ми, розумієш, так би і зробили, – похитав головою один з бійців в масці. – Але такий наказ – скрутити і пов'язати саме таким чином. Ти вже не осуди, комісар.
– А то я не знаю, для чого це все робиться, – Лангре войовничо схрестив руки на грудях. – Чините неабиякий психологічний тиск на підозрюваного, повторюю – підозрюваного злочинця! Сподіваєтеся, таким чином, скоріше вибити з нього визнання?
Бійці нічого не відповіли, більше навіть не дивлячись у бік Лангре, вони жорстким ривком підняли Стажера на ноги. Комісарові залишалося тільки спостерігати, як його… "Підозрюваного" або "Напарника"? ведуть у залізні руки правосуддя .
Глава 18
"Прийшов, побачив, переміг". Гай Юлій Цезар.
Сидячи поряд з Ганною на задньому сидінні таксі, Ніколас спостерігав за тим, як дівчина плавно вимальовує олівцем лінії у блокноті. Рухи пальців були витонченими і легкими, зайняття здавалося для неї вже давно звичним. Ганна змінила олівець на кольоровий, після пари десятків штрихів розтушувала малюнок.
– Дивися, – вона протягнула блокнот. – Я подумала, раз вже ми назвали показ "Тринадцятий знак зодіаку", то без тринадцятої сукні ніяк. Вона якраз підходить і до Змієносця, і до картин Алекса Крамера.
Ніколас окинув поглядом темно-зелене, під колір шкіри рептилії сукню:
– Мені подобається, – у цей момент