– Так, а що ж щодо місця його поховання? – Нагадала про своє питання Ганна. – Невже він не хотів знайти вічний спокій тут? У Ісаакіївському?
– Хотів, – кивнув гід, – але в цьому йому було відмовлено ще за життя . Російський цар, як і французький архітектор, відносився до віри серйозно. Тому не зміг прийняти те, що суперечить канонам рішення про поховання католика Монферана, у створеному їм православному Соборі, і упокоївся Монферан у рідному Парижі. Хоча урочиста церемонія проводів цього шанованого католика була проведена на найвищому рівні – із заупокійною службою в Ісакії, з обнесенням труни навколо Собору.
Та і Російська Церква віднеслася до пам'яті Монферана з величезною повагою – його бюст, виготовлений з матеріалів, що застосовувалися при будівництві храму, був встановлений в соборі – поряд із скульптурними зображеннями святих і святими іконами.
Передбачаючи наступне питання Ганни, екскурсовод посміхнувся, бачачи її нетерпіння, сказав:
– Тіло покійного було поміщене в металеву труну, залите воском і відправлене до Парижу, де похованням на Монмартрському кладовищі зайнялася тітка Огюста Пуаро. Після багатьох років, ім'я Монферана на батьківщині забули, так само, як і забули місце його поховання. Якщо опинитеся в Парижі і заглянете на Монмартрське кладовище, зможете відшукати пам'ятник, де французькою мовою написано: "Тут похована Луїза Фістіоні, що померла двадцятого травня 1823-его року".
А нижче, на тому ж надгробному камені, вибита дата смерті Монферана за григоріанським календарем – десяте липня 1858-го року. На лицьовій стороні надгробка, на мармуровій п'ятикутній плиті прикріплений відлитий в бронзі вензель Монферана "АМ". Велика людина, якій не знайшлося місця на кладовищі Петербургу…
Екскурсовод відвернувся, ніби і дійсно щиро засмучуючись про долю Монферана. Щоб не заважати йому вдаватися до меланхолії, Ніколас жестом відкликав Ганну убік і, подивившись у камеру мобільного, сказав:
– Хочу зробити ще одну заяву. Одна відома персона підтвердила, що вшанує наш показ своєю присутністю. Алекс Крамер особисто подарує нову картину для Ганни Шиян, і тоді успіх нашої колекції забезпечений. Стежте за моїм інстаграмом. Залишилося менше доби до зустрічі у Стамбулі.
Глава 17
"Проблеми примушують розумних людей діяти. Дурнів вони вганяють в депресію". Гай Юлій Цезар.
– Ми точно щось впустили, я впевнений, – Лангре похитав головою. – Піджени машину, їдемо в маєток Крамера. Там має бути зачіпка, хоч щось пов'язане з картинами.
– Знову? – Підкинув брови Стажер. – Експерти сто разів там все переглянули, та і ми теж.
– Повір, – Лангре дістав з кишені мобільний, досить старенької моделі. – Передчуття мене рідко підводить.
Стажер