– На добраніч, лорде Беррінґтон, – попрощався хлопчина вже набагато веселішим голосом.
Джайлз поставив чайник на плиту і зняв чайничок для заварки з полиці. Чекаючи, поки вода закипить, узяв телефонну слухавку, набрав довідку й запитав номер початкової школи Фредді у Шотландії. Щойно він це зробив, то перевірив, чи не має у телефонній книзі домашнього номера Арчі Фенвіка.
Джайлз вирішив, що сьома ранку буде достатньою годиною для контакту з ним. Чайник засвистів саме тоді, коли знову з’явилася
Карін.
– Він заснув, як тільки поклав голову на подушку, бідолашний.
Джайлз налив їй горнятко чаю.
– Ти була такою спокійною й обнадійливою. Чесно кажучи, я навіть не знав, що казати чи робити.
– Звідки ти міг знати? – погодилася Карін. – Адже до тебе ніколи не стукали у двері посеред ночі.
Коли баронеса Кліфтон з Чу-Маґни піднялася, щоб виголосити свою інавгураційну промову в Палаті лордів, переповнена аудиторія замовкла. Вона підвела погляд на галерею почесних гостей, аби побачити, як Гаррі, Себастьян, Саманта і Ґрейс посміхаються їй, але там не було Джессіки. Емма гадала, де вона. Звернула свою увагу на опозиційну передню лаву, де сидів тіньовий лідер палати, схрестивши руки. Він підморгнув новачці.
– Мілорди, – почала жінка, і голос її затремтів. – Ви, мабуть, здивовані, побачивши, як цей нещодавно спечений урядовець стоїть за трибуною, звертаючись до вас. Але можу вас запевнити, що ніхто не був здивований цим більше за мене.
По обидва боки палати прошелестів сміх, який допоміг Еммі розслабитися.
– Лорд Гарві з Ґлостера сидів на цих лавах близько п’ятдесяти років тому, а лорд Беррінґтон із Бристольських доків сидить зараз по інший бік палати як лідер опозиції. Ви бачите перед собою їхню онуку та сестру. Прем’єр-міністерка надала мені можливість продовжувати роботу в службі охорони здоров’я, але цього разу не як член правління великої лікарні, її заступник або навіть голова, а як один із заступників міністра. І я хочу, щоб члени цієї палати не сумнівались у тому, що я маю намір виконувати свої обов’язки з такою ж старанністю та ретельністю, як і на кожній своїй посаді – і державній, і приватній. Національна служба охорони здоров’я, мілорди, опинилася на роздоріжжі, хоча я достеменно знаю, в якому напрямку хочу її вести. В мені ви знайдете відданого товариша хірурга, лікаря, медичної сестри і, що найголовніше, пацієнта. Оглядаючи цю палату, я бачу одного-двох із вас, хто, можливо, і потребує послуг Національної служби здоров’я у недалекому майбутньому.
Емма вважала рядок, який додав її брат, дещо ризикованим, але Джайлз запевнив, що лорди, на відміну від королеви Вікторії, приймуть це зважено. Він мав рацію. Вони засміялися у відповідь, коли вона посміхнулася з кафедри лідеру опозиції.
– Із цією метою, мілорди, я продовжуватиму боротися з упертою бюрократією, страхом перед інноваціями, переоціненими спеціальними радниками, котрі ніколи не брали до рук скальпеля і не спорожняли лікарняне судно.
Палата схвально заревла.
– Але