Обоє чоловіків підвелися, коли до кімнати увійшла Емма.
– Вітаю, сестричко, – озвався Джайлз. – Ти була гідним суперником, і це – заслужена перемога.
– Дякую, Джайлзе, – відгукнулася Емма й обійняла брата, чого не робила останні двадцять вісім днів. – То що робитимеш сьогодні? – запитала вона, сідаючи в крісло біля нього.
– Сьогодні вранці мені доведеться здати свої печатки в офісі, щоб та жінка, – він постукав пальцем по світлині на першій шпальті «Дейлі експрес», – могла сформувати свою першу і, сподіваюся, останню адміністрацію. Тетчер має з’явитися в палаці о десятій, щоб отримати благословення від королеви, а потім із тріумфом в’їде на Давнінґ-стрит. Ти зможеш спостерігати за цим по телебаченню, але, сподіваюся, пробачиш мені, якщо не приєднаюся до тебе.
Після того як Емма закінчила збирати речі, Гаррі поставив їхні валізи біля вхідних дверей і долучився до дружини у вітальні, зовсім не здивований тим, що її погляд прикутий до телевізора. Вона навіть не підвела голови, коли чоловік увійшов до кімнати.
Із Букінґемського палацу виїхали три чорних «ягуари». Натовп, що юрмився на хіднику біля воріт палацу, махав і плескав у долоні, коли кавалькада минала Пел-Мелл і повернула до Вайтхолу. Робін Дей продовжував постійно коментувати у прямому ефірі:
– Нова прем’єрка витратить ранок на формування свого першого Кабінету Міністрів. Очікується, що лорд Керрінґтон стане міністром закордонних справ, міністром фінансів – Джеффрі Гоу, а міністром внутрішніх справ – Леон Бріттен. Що ж до інших посад, нам доведеться зачекати, щоб дізнатися, кому нададуть перевагу. Не думаю, що нас очікує багато сюрпризів, хоча можете бути певні, що зараз біля своїх телефонів сидять багато заклопотаних політиків, сподіваючись на дзвінок із будинку номер десять, – додав він, коли три автівки в’їхали на Давнінґ-стрит.
Коли прем’єрка вийшла з машини, її вітали гучними вигуками. Вона виступила з короткою промовою, згадавши святого Франциска Асизького, перед тим як переступити поріг своєї нової резиденції.
– Краще поквапитися, – зауважив Гаррі, – а то спізнимося на потяг.
Пообідній час Емма провела із Саймоном Докінзом, її наступником у Бристольському королівському шпиталі, а о другій повністю звільнила свій кабінет. Вона зайняла заднє сидіння своєї автівки, а також увесь багажник усім особистим скарбом, який назбирала упродовж останнього десятиліття. Коли жінка востаннє повільно покидала межі лікарні, то вже не озиралася. Вона з нетерпінням чекала тихої вечері в Садибі з Гаррі, а згодом – уперше за кілька тижнів – покласти голову на подушку до опівночі, сподіваючись поспати довше чотирьох годин.
Емма ще була в халаті й насолоджувалася пізнім сніданком, коли пролунав дзвінок.
Гаррі підняв слухавку телефону, що стояв на комоді,