Месник. Олексій Кононенко. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Олексій Кононенко
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Современная зарубежная литература
Год издания: 2013
isbn: 978-966-03-6540-7
Скачать книгу
ти це говориш… Пішов я, час.

      – Поцілуй мене.

      Ніжно поцілував Лану в маківку, торкнувся щоки.

      – Чекай… Повернуся… І… будь обережна.

* * *

      У статусі охоронця Модест мав би їздити в джипі поруч з водієм, а Жабов позаду. Але із самого початку Сашко визначив йому місце на задньому сидінні. Часто Сашко сам сідав за кермо, тоді він вмощувався поруч.

      У столицю виїхали удвох. Модя зайвого не запитував – значить, так треба. По місту їхали мовчки, заправилися, за містом Сашко додав – потужна машина дозволяла, а документи для даїшників у нього були.

      – Як тобі Лана?

      Цього питання Модест не чекав.

      – Класна, – видихнув.

      – Дивись, не западай, вона не під одним була, зіграти може, вміє – будь здоров.

      – Сам розберусь!

      – А ти не кип’ятись, я тобі від душі раджу, повір, у жінках розбираюся.

      – Розмова марна, давай про що-небудь інше, з Ланою я сам розберуся.

      – Як знаєш…

      Помовчали. Жабов безперервно димів своїм «Мальборо» і крутив ручку радіоприймача.

      – Слухай, Модю, ми їдемо до шефа, – глянув через плече, – я маю тебе підготувати.

      – Я буду грати якусь особливу роль?

      – Особливу – не особливу… Ти, крім усього іншого, мій давній товариш… До шефа не кожен вхожий.

      – Ти ж із ним працюєш, спілкуєшся, а я усього лише охорона.

      – Начальник охорони.

      – Ти мене вже підвищив?

      – Ти – начальник охорони, і тобі будуть особливі завдання, особливі доручення, можливо, прямо від шефа.

      Притиснувши зубами чергову сигарету, Сашко різко пішов на небезпечний обгін.

      – Шефу ти сподобаєшся, він про тебе вже знає і заздалегідь симпатизує. А особливі завдання – конкретні гроші.

      – Ми не продаємося, ми продаємося дорого, так, чи що?

      – Так, Модю, від грошей ніхто не відмовляється, час такий.

      – Які ж такі доручення?

      – Ну, по-перше, потрібно для початку зустрітися із шефом, а по-друге, буде так, як він вирішить. Може доручити через мене, а може і напряму.

      Більше про шефа і про конкретну роботу Сашко не сказав ні слова, патякав про час, гроші, успіх.

      У столиці Модест був лише один раз, ще за радянських часів. У сьомому класі навесні на вихідні дирекція організувала автобусну екскурсію. Запам’яталася Лавра, Софія, величезний стадіон, величний Дніпро, а ще – як ловили голубів на мотузяну петлю. Що можна було побачити за два дні…

      – Ліворуч – міжнародний аеропорт, повітряні ворота країни, запам’ятовуй, пригодиться. Ти ж за кордоном не був?

      – Ні.

      – Поїдеш, паспорт зліпимо.

      Вечірня столиця здалася Окуню гранд-дамою. Ніякого порівняння з рідним обласним містом. Море різнобарвних вогнів, широкі вулиці, іномарки, центр нагадував європейськ й американські міста з фільмів. Висока коробка готелю закрила місяць, скляні двері безшумно роз’їхалися, швейцар поштиво cхилив голову. Сашко усміхнувся красуні-адміністратору, змахнув перед її очима кольоровою пластиковою карткою Ліфт миттєво підняв їх на дванадцятий поверх.

      – Ось