З греками фінікійці, між іншим, не лише воювали, а й торгували – найактивнішими в цьому були мешканці Сідона. З часом відносини ставали міцнішими – і перські володарі цьому навіть сприяли. Артаксеркс ІІ, скажімо, спрямував сідонську ескадру на допомогу афінянам, які в цей час воювали зі спартанцями. Чимало фінікійців зрештою оселялися в Елладі (і не лише в Афінах, а й, наприклад, у ворожому до них Коринфі), а у їхніх власних містах поширюється грецька мова та культура. Сідонський цар Баалшиллем ІІ запровадив у своєму місті аттичний монетний стандарт, а його наступник Абдаштарт І навіть отримав прізвисько Греколюб. Любов була, як кажуть, «з інтересом». Адже цар домігся від афінських народних зборів звільнення сідонських купців від сплати мит – фінікійці все ж лишалися «народом купців».
Еллінізація Фінікії, явно, не обмежувалася сферою культури. Мешканці Сідона, Бібла й Арвада, вочевидь, цікавилися й політичними практиками сусідів і конкурентів і порівнювали їх із власними. Все це підживлювало прагнення фінікійців до самоорганізації та більшої самостійності, а згодом і до звільнення від перського панування. З іншого боку, і Ахеменіди давали чимало приводів для невдоволення їхньою владою – починаючи зі збільшення податків і стягнень й завершуючи використанням території та ресурсів Фінікії для ведення війн, від яких самі фінікійці вже не мали жодної користі.
Уже згаданий нами Абдаштарт І вирішив ризикнути першим. Він почав карбувати монети з власним профілем замість профіля «царя царів». Де-юре це означало вихід з-під влади Ахеменідів. У боротьбі за самостійність сідонський цар розраховував, щоправда, не так на підтримку любих йому греків, як на допомогу єгиптян, які в цей час вкотре звільнилися від перської влади. І таки отримав її. Абдаштарт І помилився в іншому. Перси все ще були сильнішими. Вони не лише відновили свою владу над Сідоном, а й покарали зухвальця.
Новий перський володар, Артаксеркс ІІІ, сідонців «пробачив» – в обмін на їхню згоду визнати своїм царем його ставленика, Теннеса. Вочевидь «цар царів» сподівався, що фінікійці сприйматимуть нав’язаного ним правителя як зрадника, і той сам змушений буде шукати перської підтримки, слухняно виконуючи всі настанови «згори». От тільки Теннес одразу розпочав власну гру, яка не обмежувалася Сідоном.
Артаксеркс ІІІ
Новий сідонський цар несподівано виступив з ініціативою створити Фінікійський союз – подібно до об’єднань, що на той час уже існували в Греції. Ідею Теннеса підтримали в Тірі й Арваді. Бібліти трималися осторонь. Політичним союзом, утім, справа не завершилася. Вже невдовзі союзники заснували на півночі Фінікії нове місто, що складалося з трьох поселень. У ньому мала збиратися рада союзу – за участю царів і рівної кількості представників від кожного міста. Це, на думку Теннеса, мало привчити фінікійців діяти разом.
Коли перси вкотре спробували залучити сідонян (разом з їхніми грошима) до