– Тридцять дев’ять, тридцять вісім, тридцять сім, тридцять шість…
Може, вдерлися до каюти лорда Ґленартура і знайшли там відчинену валізу?
– Двадцять дев’ять, двадцять вісім, двадцять сім, двадцять шість…
А може, вже повсюди шукають чоловіка, який вислизнув із туалету в салоні першого класу?
– Дев’ятнадцять, вісімнадцять, сімнадцять, шістнадцять…
Якщо вони… він вчепився в краї двоярусного ліжка, заплющив очі й почав рахувати вголос:
– Дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один…
Він перестав рахувати й розклепив повіки. Нічого. Лише моторошна тиша, яка завжди означає невдачу. Він схилив голову й помолився Богові, в якого не вірив. І тієї миті пролунав вибух такої потужності, що його кинуло об стіну каюти, як листок у шторм. Він ледве звівся на ноги й усміхнувся, коли почув людські зойки. І міг лише гадати, скільком пасажирам на горішній палубі вдалося вижити.
Гаррі й Емма
1964–1965
1
– Її королівська величність, – пробурмотів Гаррі, виходячи зі сонної дрімоти.
Він сів, засвітив нічник, а потім вислизнув із ліжка й швидко підійшов до вази з ліліями. Вдруге перечитав привітання від королеви-матері. «Дякую за незабутній день у Бристолі. Сподіваюся, що мій другий дім вдало здійснить своє прем’єрне плавання». Він був підписаний «Її королівська величність Єлизавета, королева-мати».
– Це розповсюджена помилка, – сказав Гаррі. – Як я міг її пропустити?
Він схопив халат й увімкнув горішнє світло.
– Уже час вставати? – запитав сонний голос.
– Атож, – сказав Гаррі. – У нас проблема.
Емма, примружившись, поглянула на свій годинник біля ліжка.
– Але всього лише третя, – запротестувала вона, видивляючись на свого чоловіка, який пильно розглядав лілії. – То в чому проблема?
– Королеву-матір не називають її королівською величністю.
– Усі це знають, – не здавалася Емма, все ще перебуваючи у полоні сну.
– Усі, окрім тих, хто надіслав ці квіти. Вони не знали, що правильно звертатися до королеви-матері не її королівська величність, а її королівська високість. Так звертаються до принцеси.
Емма неохоче піднялася з ліжка, підійшла до свого чоловіка й сама оглянула картку.
– Попроси капітана негайно прийти до нас, – звелів Гаррі. – Необхідно з’ясувати, що у вазі, – додав він, перш ніж опуститися на коліна.
– Там, мабуть, лише вода, – припустила Емма, простягаючи руку.
Гаррі схопив її за зап’ясток.
– Поглянь уважніше, люба. Ця ваза завелика для чогось такого делікатного, як десяток лілій. Поклич капітана, – повторив він, цього разу з більшою наполегливістю.
– Але квітникар міг просто помилитися.
– Будемо на це сподіватися, – сказав Гаррі, підштовхуючи її до дверей. – Але ми не можемо брати на себе такий ризик.
– А