Йому не спало на думку перевірити, чи є щось особливе в якомусь із цих кораблів. Може, там був зореліт із гравітаційним двигуном, як у нього, що повторював його траєкторію точніше, ніж допускала випадковість?
5. Спікер
Трентор!
Протягом восьми тисяч років він був столицею величезного та могутнього політичного утворення, що охоплювало дедалі більший союз планетних систем. Потім, упродовж дванадцяти тисяч років, – столицею політичного утворення, що простягалося на всю Галактику. Він був центром, серцем, уособленням Галактичної Імперії.
Неможливо було думати про Імперію, не думаючи про Трентор.
Трентор не досяг свого матеріального розквіту, аж доки Імперія не опинилася на останній стадії свого занепаду. Справді, ніхто не помічав, що Імперія втратила свою наполегливість, свій погляд у майбутнє, тому що Трентор виблискував сяйвом металу.
Його зростання досягло тої межі, коли він став містом, що оточувало планету. Чисельність його населення закон стабілізував на межі сорока п’яти мільярдів, і єдині зелені ділянки на його поверхні були розташовані в імператорському палаці та в комплексі Галактичного університету й Бібліотеки.
Суходільну поверхню Трентора вкривав метал. Його пустелі та родючі території було однаково засипано й перетворено на людські мурашники, адміністративні джунглі, комп’ютеризовані хитросплетіння, величезні сховища харчів і запчастин. Його гірські хребти було утрамбовано, а глибокі ущелини – засипано. Нескінченні коридори міста проповзли під континентальними шельфами, а океани стали величезними підземними аквакультурними резервуарами – єдине (і незадовільне) джерело їжі та мінералів.
Сполучення із Зовнішніми Світами, від яких Трентор отримував потрібні йому ресурси, трималося на його тисячах космопортів, десяти тисячах бойових кораблів, сотні тисяч торговельних кораблів, мільйоні космічних вантажних суден.
Жодне таке велике місто настільки ґрунтовно не перероблювало відходи. Жодна з планет Галактики ніколи не використовувала так багато сонячної енергії і так сильно не перебирала міри, щоб позбутися надлишкового тепла. Блискучі рефлектори витягувалися в розріджений верхній шар атмосфери на нічному боці й ховались у металевому місті на денному. Коли планета оберталася, рефлектори поступово піднімалися з настанням ночі й опускалися з настанням дня. Тому Трентор завжди мав штучну асиметрію, яка була для нього майже символом.
Чи керував він у цей момент розквіту Імперією?
Керував, і погано, але ніхто й ніщо не змогло б керувати Імперією добре. Імперія була надто великою, щоб нею можна було управляти з одного світу – навіть за часів найактивнішого з імператорів. Та як іще міг керувати Трентор, коли в часи занепаду імператорською короною торгували лицемірні політики й недоумкуваті нездари, а бюрократія стала субкультурою корумпованих?
Та навіть у