Метаморфози. Нотатки лікаря про медицину та зміни людського тіла. Гэвин Фрэнсис

таки почали міркувати про анатомію запліднення. Вони ретельно занотовували фізичні зміни під час статевого акту й припускали їхній зв’язок з імовірністю зачаття. Цікавилися, які позиції найвдаліші, та міркували про небезпеку сексу під час вагітності. Сперечалися, чи змінює матка форму й положення, коли жінка відчуває оргазм. Жінок серед них не було.

      1933-го, коли лікарі наближалися до розуміння людської вагітності й періодичності овуляцій, а американська заборона порнографії трохи послабилася, лікар із Нью-Джерсі на ім’я Роберт Дікінсон опублікував своє дослідження. Йому здавалося, що анатомії час уже відійти від трупів у секційній залі й зайнятися живими людьми. Як гінеколог, він щодня шукав відповідь на запитання, чому декому не вдається завагітніти, і розумів, що небажання вільно говорити про секс призводить не лише до безмірного горя, а й до безплідності. «Можливо, – писав він, – ця соромливість народжується з переконання, що таким дослідженням годі звільнитися з лабет особистого досвіду, індивідуальних упереджень і, найважливіше, припущень про авторську хіть». Розділ під назвою «Анатомія коїтусу» він починає зі спостереження про важливість сексу в житті людини: «Жодна інша тілесна функція не може наблизитися до статевого акту за далекосяжністю наслідків чи їхньою кількістю, отриманою за такий короткий проміжок часу. Нове життя (чи його відсутність) – справа кількох секунд».