– Знову щось пов’язане з підрахунком балів?
– Саме так. Міс Енн Мередіт перевертає свій листок, розкреслює його й відтак використовує зворотній бік.
– І що це означає?
– Це означає, що їй знайома бідність або ж що вона дуже економна від природи.
– Але її вбрання доволі дороге, – зауважила місіс Олівер.
– Закличте майора Деспарда, – сказав суперінтендант Баттл.
Розділ сьомий. Четвертий убивця?
Деспард увійшов у кімнату швидким енергійним кроком, який нагадав Пуаро щось чи когось.
– Даруйте, що змусили чекати вас так довго, майоре Деспард, – сказав Баттл. – Але я хотів перш за все дозволити дамам якнайшвидше покінчити з цим.
– Не треба вибачень. Я все розумію.
Він сів і звів запитальний погляд на поліціянта.
– Отже, як добре ви знали містера Шайтану? – почав суперінтендант.
– Ми зустрічалися з ним двічі, – рішуче відповів Деспард.
– Лише двічі?
– Саме так.
– За яких обставин це було?
– Близько місяця тому ми обидва були гостями на одній вечері. А тоді він запросив мене на вечірку, що мала бути за тиждень.
– Вечірка відбувалася тут?
– Так.
– Де саме – у цій кімнаті чи у вітальні?
– У всіх кімнатах.
– Бачили цю маленьку річ?
Баттл знову дістав стилет.
Майор Деспард трохи скривив губи.
– Ні, – відказав він. – Того разу я не завважив цю річ, тож не замислив використати її пізніше.
– Немає необхідності випереджати мої запитання, майоре Деспард.
– Перепрошую. Але було очевидно, до чого ви хилите.
На якусь мить запала тиша, а тоді Баттл продовжив свій допит.
– Чи були у вас якісь причини недолюблювати містера Шайтану?
– Повно причин.
– Даруйте? – здивовано перепитав суперінтендант.
– Повно причин недолюблювати, а не вбивати його, – відповів Деспард. – У мене не було ані найменшого бажання вбивати його, але я з превеликим задоволенням його відлупцював би. Шкода. Бо тепер уже запізно.
– І чому ви хотіли відлупцювати Шайтану, майоре Деспард?
– Тому що той даго так і напрошувався отримати по заслугах. У мене аж руки свербіли надавати йому.
– То, може, ви щось про нього знали? Щось компрометувальне, маю на увазі?
– Він занадто пишно виряджався. Його волосся було занадто довгим. Від нього постійно на милю несло парфумом.
– А проте ви прийняли його запрошення на вечерю, – підкреслив Баттл.
– Якби я приймав запрошення лише на ті вечері, де не маю жодних претензій до господарів, то так нікуди і не ходив би, – сухо відповів Деспард.
– Вам подобається світське товариство, хоч ви й не схвалюєте його? – допитувався суперінтендант Баттл.
– Подобається, але ненадовго. Мені подобається повертатися з диких країв до залитих світлом кімнат і жінок у чудовому одязі, до танців,