Бенуччі не витримала. Знову розгорнула піцу. Зробила це тихо-тихо, відкриваючи шматок за шматком, намагаючись наробити якомога менше шуму. Беручи обома руками, тримаючи передпліччя майже нерухомо, спираючись на крайчик парти. Але папір із пекарні хрумкий. Деякі сусідки нервово обернулися до неї. Бенуччі похитала головою, вона нічого не могла вдіяти, і з’їла останній шмат піци. Це було сильніше за неї. Двоє дівчат позаду жували «Вігорсол». Намагалися позбутися запаху нікотину. Інша в глибині класу спокійно слухала урок. Їй уже не болів живіт.
– Отже, на наступну середу – від сторінки 242 до сторінки 247, переклад та вивчення метрики, ідеально знати правила наголосів.
Бабі відкрила щоденник і записала, що треба зробити на середу. Потім майже мимохіть погортала щоденник. Перед її очима пробігли кольорові сторінки, заповнені написами. Свята, дні народження, кумедні фрази Палліни, оцінки за домашні завдання. Судження про побачені фільми, кохання – можливе, неможливе, минуле.
Марко, я т. к. Зупинилась. Подивилась на цей напис. Червоний фломастер внизу сторінки. Під ним – маленьке сердечко. Листопад. Так, це було в листопаді. І вона була шалено в нього закохана.
– Мамо, для мене щось прийшло?
– Так, лист там, у кухні. Я поклала тобі його на стіл.
Бабі одразу ж побігла до кухні, знайшла листа. Впізнала почерк і, щаслива, відкрила конверт. Тоді було вже чотири місяці, як вони зустрічались. Її найдовший роман. Насправді це був єдиний її роман. Прочитала листа.
Дорога Бабі!
У цей важливий день (відкриття Америки? Ні, важливіше! Перша людина на Місяці? Набагато важливіше! Відкриття дискотеки «Джильда»? Це вже тепліше!)… Гей, маленька моя. Я жартую! Сьогодні виповнюється чотири місяці, як ми разом, і я вирішив, що цей день має бути для тебе особливим – щасливим, прекрасним, романтичним. Готова? Добре. Тоді візьми в гаражі свою «Веспу» і вирушай. Тому що починається твоє «полювання за скарбами». «Скарб» у сенсі «кохання». Бо це те, що я відчуваю до тебе.
Марко
П.С. Перша записка така:
У той парк, що зветься Вілла,
завжди ходиш, моя мила.
On the left є третє tree,
Що від входу нагорі.
Під ним викопай щось швидко,
Це для тебе, моя рибко.
Бабі закрила листа і подумала. «“Вілла” – це напевне Вілла Ґлорі, куди я завжди ходжу бігати. Англійська? За кого він мене має? Ясно, що це легко: третє дерево ліворуч від входу».
– Мамо, я на вулицю.
– Куди саме?
– Маю занести одну річ Палліні.
Бабі накинула замшеву куртку.
– О котрій повернешся?
– До вечері. Уроки зроблю у неї.
Рафаелла з’явилась у дверях:
– Будь ласка, не запізнюйся!
– Якщо щось зміниться, я зателефоную.
Бабі швидко вийшла, потім зупинилась на порозі й повернулася