Джованні Бальдіні,
Луїзі Сачердоте,
Марчеллі Бінкі,
Лії Маріанеллі
Усім учителям
державних загальноосвітніх шкіл
Перелік дійових осіб
Леонардо ді П’єро да Вінчі – художник, скульптор, архітектор, придворний винахідник, вигадник і майстер на всі штуки; одне слово – геній.
Джан Джакомо Капротті за прізвиськом Салай – підмайстер у майстерні Леонардо, «подай-принеси», улюблений учень, пройдисвіт, розбишака, брехун, упертюх і ненажера. Але крім усіх цих чеснот є в нього й декілька вад.
Марко д’Оджоно, Дзаніно да Феррара, Джуліо Німець – інші учні геніального Леонардо.
Рамбальдо Кіті – колишній учень Леонардо; на жаль, багато в чому «колишній».
Катерина – ніжна мати Леонардо, якого народила, коли вона сама й П’єро да Вінчі були ще зовсім юними й недосвідченими. Жінка, що місця собі не знаходить, хвилюючись за нашого героя, і яку вирізняє неймовірна, а часом аж надмірна прямота.
Людовіко Моро (Мавр) – герцог Барі й синьйор Мілана, майже під два метри, макіавеллістичної статури, син-байстрюк Франческо Сфорци. Ніяк не второпає, що краще: воювати чи волочитися за жінками, але обидві речі йому дуже до вподоби.
Франческо Сфорца – батько Людовіко, уже двадцять сім років, як загримів у труну, але все одно в усіх на вустах і в пам’яті. На його честь надумали встановити здоровенну бронзову статую.
Джакомо Тротті – посол, очі й вуха герцога Феррари Ерколе І д’Есте. Уже підстаркуватий, але дуже уважний спостерігач за життям герцогського двору. Можливо, у деякому сенсі й шпигун, але саме за це йому й платять.
Беатріче д’Есте – донька герцога Феррари й дружина Людовіко Моро, дорідна як тілом, так і приданим, не дуже розумна, але й не аж така дурна, щоб не помічати постійного віяння жіночих спідниць коридорами замку.
Ерколе Массіміліано – новонароджене чадо Моро й Беатріче. Йому лише два роки, а вже – дворянин!
Теодора – годувальниця малого Ерколе Массіміліано.
Максиміліан Габсбурзький – віденець, імператор Священної Римської імперії. У герцогському палаці його немає, але враження таке, ніби він там щомиті присутній.
Б’янка Марія Сфорца – племінниця Людовіко Моро, обіцяна наречена Максиміліана на наступне Різдво.
Лукреція Крівеллі – теперішня коханка Людовіко Моро, Леонардо зобразить її на картині, знаній під назвою «Прекрасна Ферроньєра». Але це – таємниця.
Ґалеаццо Сан-Северіно – граф Каяццо і Воґери, зять і довірена особа Людовіко Моро, гарячий на голову й твердий на руку. З усіх трьох Ґалеаццо, про яких ітиметься в романі, цей – найважливіший.
Б’янка Джованна Сфорца – його дружина, визнана дочка Людовіко Моро, народжена поза шлюбом.
Амброджо Варезе да Розате – придворний астролог, розодягнений і роззолочений. Знавець руху світил, невтомний складач гороскопів. Незамінний для передбачення майбутнього, зазвичай успішно провіщає якусь подію чи дату, але ніколи – обидві разом.
П’єтробоно да Феррара – відкритий суперник Варезе да Розате.
Берґонціо Ботта – збирач податків до казни герцога Міланського.
Маркезіно Штанга – суперінтендант придворної казни, офіційний казначей, офіціозний здирник.
Бернардіно да Корте – каштелян.
Реміджо Треванотті – слуга.
Асканіо Марія Сфорца Вісконті – кардинал, брат Людовіко Моро. Тоді ще не було закону щодо конфлікту інтересів.
Джан Ґалеаццо Марія Сфорца – законний герцог Міланський, оскільки доводиться сином старшому братові Людовіко, Ґалеаццо Марії, убитому кілька років тому. Спробувавши прибрати до рук управління герцогством, домовившись по-хорошому та влаштувавши Свято Раю з нагоди Джанового одруження, організувати яке довірили якраз Леонардо, дядько Людовіко врешті милостиво заточив племінника в замку Віджевано.
Ізабелла Араґонська – його дружина. Її ніколи ніде не видно, але так навіть краще.
Бона ді Савоя – дружина Ґалеаццо Марії та мати Джана Ґалеаццо Марії Сфорци, а також правителька Міланського герцогства, доки Людовіко не заточив її до вежі в замку, яку з часом назвуть її іменем.
Чікко Сімонетта – її довірений радник і вірний слуга народу, який заплатить за свою вірність Боні головою (і не в переносному сенсі!).
Катроццо –