Тут, на жаль, у рукописі бракує сторінки. Наступна сторінка заповнена розмашистим безладним почерком.
«Тринадцять тисяч метрів. Я більше не побачу землі. Вони піді мною – аж троє. Змилуйся, Боже! Яка жахлива смерть!»
От і все, що залишилося від «Свідчень Джойса-Армстронга». Самого його більше ніколи не бачили. Уламки його розбитого моноплана позбирали в мисливському заповіднику містера Бадд-Лашингтона на кордоні Кенту і Сассексу, за кілька кілометрів від того місця, де знайшли щоденник. Якщо теорія безталанного авіатора слушна й повітряні джунглі, як він їх назвав, справді існують над південно-західною Англією, схоже, що він тікав із них на повній швидкості свого моноплана, але в певну мить ті жахливі потвори наздогнали і зжерли його десь у зовнішніх шарах атмосфери над тим місцем, де знайшли зловісні останки. Видовище літака, що мчав до землі, але натрапив на безіменних потвор, котрі швидко ковзнули під нього, відрізаючи шлях до землі та стискаючись навколо своєї жертви, не з тих, про які захоче детально розмірковувати людина, котра цінує власний здоровий глузд. Я переконаний, що багато людей і далі презирливо кепкуватимуть з фактів, які я тут виклав, та навіть вони мусять визнати, що Джойс-Армстронг зник, і я хочу звернутися до них його власними словами: «Цей записник зможе пояснити, що я намагаюся зробити і як віддав життя за ці спроби. Тільки, благаю ВАС, жодних балачок про нещасний випадок чи таємниці».
Жахіття на висоті 6 000 метрів. Річард Метісон
Невже це найвидатніша з усіх написаних історій про страх польоту? Можливо. Не хочу висловлюватись, як Род Серлінг[10], але поміркуйте, якщо ваша ласка, про одну з думок Артура Джеффрі Вілсона, коли злетів «DC-7», у якому він був пасажиром: «І ось воно… на висоті шість тисяч метрів над землею ми опинилися в пастці жахливої смертельної оболонки». Уперше опубліковане 1961 року, коли під час пасажирських перельотів ще можна було курити і люди носили з собою в сумочках пістолети, «Жахіття…» балансує на вузькій, як лезо ножа, межі двох можливостей: або містер Вілсон страждає від тривожного нервового розладу, або на крилі за вікном справді скрутилася потвора, що намагається кинути літак на землю. Хай там як, на вас чекає дуже неприємний політ. Краще пристебніть паски безпеки.
– Ваш пасок, будь ласка, – привітно сказала стюардеса, проходячи повз нього.
Майже в унісон з її словами над проходом, що вів до переднього відсіку, засяяв знак «ПРИСТЕБНІТЬ ПАСКИ БЕЗПЕКИ», а нижче попередження «ПАЛІННЯ ЗАБОРОНЕНЕ». Вдихнувши на повні легені, Вілсон